Тан Шенхе був зовсім приголомшений. Він справді не очікував від неї такого прохання.
Я прагну завоювати твою прихильність, а ти мрієш про взаємність моєї сестри? Що це за дивовижний поворот подій?
Він онімів, ніби проковтнув муху, його ясні очі були сповнені цілковитої розгубленості, явно не встигаючи за парадоксальним ходом думок Ю Жубін.
Ю Жубін, дивлячись на його розгубленість, трохи помовчала, а тоді запитала: «То ти не можеш допомогти?»
Тан Шенхе ледь вимовив: «Не можу».
Я збираюся залицятися до тебе, і при цьому маю допомагати тобі завоювати мою сестру? Я що, ідіот?!
Ю Жубін розуміюче кивнула: «Тоді, можливо, мені обрати іншу мрію?»
Тан Шенхе охоче погодився: «Звісно».
Ю Жубін: «Я хочу стати чоловіком твоєї сестри».
Тан Шенхе заціпенів: «...»
Ю Жубін із надією в очах і захопленням у голосі запитала: «Як щодо цього? Ти можеш допомогти з цим?»
Тан Шенхе мовчав. Він відчував, що з його нинішніми мовними навичками та здібностями до подолання труднощів він був абсолютно нездатний впоратися з цією ситуацією. Дві мрії цієї жінки явно були покликані ускладнити йому життя!
Ю Жубін за виразом його обличчя зрозуміла все без слів: він не міг, він був просто нікчемним невдахою.
Вона розвела руками: «Гей, ти не можеш зробити це, ти не можеш зробити те, твої обмеження такі великі, і ти все ще смієш казати, що допоможеш мені здійснити мої мрії? Будь ласка, подумай про це, ключ коштує три юані, ти гідний? — і сама ж додала: —Ти не гідний».
Цей смердючий чоловік наважувався говорити лише гучно, він боявся, коли справа доходила до реальної практики.
Маючи такий низький рівень щирості, як він сміє самовпевнено пропонувати допомогу, стверджуючи, ніби йому під силу будь-що.
Якщо він не в змозі здійснити навіть ці два цілком зрозумілі бажання, то яке він має право говорити про «будь-що» — вона ж іще не заявляла про намір панувати над світом!
Майстриня суперечок Ю: Дурню, сьогодні я, Архімед, дам тобі урок!
Почувши зауваження про щирість, Тан Шенхе раптом засміявся, і розгубленість у його погляді зникла.
Він зрозумів. Вона жартує. Вона просто випробовує його. Хіба могла б вона насправді хотіти стати невісткою чи зятем його сестри? Вона ж не лесбійка.
Усвідомивши це, Тан Шенхе помітно заспокоївся.
Вона справді надзвичайно цікава особистість. Раніше її тендітність викликала симпатію, але теперішня дотепність і гострий розум захоплювали не менше.
Він подумав: Очевидно, кохання справді засліплює.
Оскільки він кохав її, він вважав її доброю та привабливою, незалежно від того, як вона виглядала.
Ю Жубін помітила його раптовий сміх і з острахом відсахнулася: «Чому ти смієшся? Невже ти нарешті з’їхав з глузду, не в силах осягнути власний мізерний інтелект?»
Вона порадила: «Не будь таким. Хоча твій інтелект ефемерний і невловимий, ти все ще маєш сильний характер. Недієздатний, але стійкий дух — це також неймовірно зворушлива якість!».
Посмішка Тан Шенхе згасла. Він прокрутив у голові щойно почуті слова і на мить засумнівався у власному слуху. Його обличчя виражало повне недовір’я. «Чекай-но... Ти щойно... образила мене?»
Ю Жубін незворушно відповіла: «Не вигадуй, я нікого не ображала».
Вона задумливо почесала щоку: «Я лише констатувала факти».
Тан Шенхе: «???»
Хіба це не є відвертою образою?
Тан Шенхе мимоволі засміявся від обурення. Він перебував у тому вкрай незручному стані, коли водночас хотів розгніватися на неї й не міг цього зробити. Зрештою, видавши серію уривчастих зітхань, він вимовив: «Твій язик... Ти стала значно красномовнішою, ніж раніше».
Ю Жубін удала сором'язливість: «Ти мені лестиш, ти мені лестиш».
Тан Шенхе заціпенів від подиву: «Я ж тебе не хвалив???»
Ю Жубін негайно застосувала свою непохитну логіку: «Кажуть, що не варто занадто перейматися думкою оточуючих. Тож чому я має зважати на те, чи справді це була похвала? Достатньо того, що я вважаю це компліментом. Розумієш?»
Тан Шенхе: «...»
Він зазнав поразки. Цілковитої та нищівної.
Теперішня Ю Жубін не просто володіла гострим словом — хід її думок став у тисячу разів стрімкішим. Було незрозуміло, чи вона взагалі ще мислить категоріями звичайної людини.
Проте це робило її ще привабливішою як виклик. Його інтерес лише зріс, як і бажання підкорити її.
Тан Шенхе звик отримувати все, чого прагнув. У його житті не було нічого недосяжного, включно з нею. Він був сповнений рішучості заволодіти нею.
Його погляд миттєво змінився, нагадуючи хижака, що вистежив здобич: у ньому читалася жадоба та непохитна воля.
Ю Жубін, зустрівши цей погляд, на мить розгубилася, а потім занурилася в мовчання.
Що означає цей погляд? Невже після її різких слів він став ще прихильнішим до неї? Що це за дивна особливість характеру?
Ю Жубін одразу ж набула вигляду зневажливого старого в метро, який дивиться в свій телефон.
Тан Шенхе: «???»
Вона справді почала поводитися як живий мем?!
Відчувши гострий дискомфорт, Ю Жубін підвелася і вийшла із зони відпочинку. Проте невдовзі вона повернулася і, зазирнувши до кімнати, покликала його. Коли він звернув на неї увагу, вона промовила: «Стався з повагою до своїх брата та сестри, вони нічим тобі не зобов'язані. Навчися також піклуватися про батьків і припини створювати проблеми, які їм доводиться розв'язувати».
Вона окинула його вибагливим поглядом і серйозно зауважила: «Борг перед тими, хто тебе виховав, важчий за гору Тайшань*1».
Сказавши це, вона мала намір піти остаточно.
Однак Тан Шенхе, наче вражений цими словами, кинувся за нею. Його погляд став похмурим, а голос — майже несамовитим: «Що ти маєш на увазі? Ти щось знаєш?!»
Ю Жубін зупинилася і спокійно подивилася на нього.
Чи відомо їй?
Вона володіла повною інформацією про долі всіх персонажів, пов'язаних із її власною історією. Звісно, вона знала все.
Тан Шенхе насправді не належав до родини Тан за походженням. Своїм становищем у родині він завдячував лише матері — Тан Цвейер, сестрі Тан Хетяна.
Багато років тому Тан Хетянь та заможна пані Льов Веньцін вирішили поєднати свої долі. Проте через бідне походження юнака родина Льов не схвалила цей вибір і розірвала стосунки з донькою, позбавивши подружжя будь-якої фінансової підтримки.
У той час Тан Хетянь та Льов Веньцін лише починали власну справу і жили в надзвичайних злиднях.
Тан Цвейер, яка завдяки своїй вроді та працьовитості вдало вийшла заміж за заможного чоловіка на прізвище Джон, була доброю жінкою. Вона вірила в успіх брата і таємно допомагала йому, що дозволило парі вистояти в найважчі часи.
На жаль, її доброта не знайшла відгуку в серцях нових родичів. Через відсутність дітей чоловік та свекруха ставилися до неї зневажливо, зводячи її роль у домі до звичайної прислуги.
Попри статус законної дружини, вона не наважувалася відкрито допомагати братові, побоюючись, що в разі викриття втратить будь-яку можливість підтримувати рідних.
Життя Тан Цвейер було майже повністю позбавлене радості, оповите мороком, а виснаження її тіла та розуму швидко призвело до її хвороби.
Тан Хетян та Льов Веньцін завжди пам’ятали про її доброту. Щойно вони досягли першого фінансового успіху, негайно забрали її до себе, щоб забезпечити їй спокійне життя. Вони допомогли їй розірвати будь-які зв’язки з родиною чоловіка, де до неї ставилися зневажливо, хоча вона вже була вагітна на той час.
Проте Тан Цвейер усе ще залишалася під владою застарілих переконань: вона прагнула повернутися до чоловіка, бо не хотіла, щоб дитина народилася без батька і все життя потерпала від осуду суспільства.
Тан Хетян не бажав, щоб вона знову страждала, але й не міг бачити її душевних мук. Тоді він обговорив ситуацію з Льов Веньцін, і вони вирішили усиновити немовля. Дитині дали прізвище Тан, зробивши її третім сином у родині.
Подружжя пообіцяло ставитися до хлопчика як до рідного сина й дати йому все необхідне.
Невдовзі після народження Тан Шенхе його мати пішла з життя. Тож обов'язок вдячності, який Тан Хетян мав перед сестрою, природним чином перейшов на малого Тан Шенхе.
У родині Тан до нього ставилися надзвичайно милосердно. Навіть Тан Хетян, зазвичай суворий батько, ніколи нічого не вимагав від хлопця, у всьому йому потураючи. Йому дозволялося робити будь-що, доки це не порушувало закон, а «Корпорація Тан» завжди була готова його захистити.
Насправді справжнє прізвище Тан Шенхе — Джон. Без самопожертви Тан Цвейер він був би ніким, і вже точно не спадкоємцем колосальної бізнес-імперії.
Про те, що він не є кровним родичем, знали всі члени сім’ї, включно з ним самим.
Це було його вразливим місцем. Він болісно реагував на будь-які натяки про те, що не є рідним сином Тан Хетяна та Льов Веньцін.
Він щиро вважав себе невіддільною частиною родини Тан за правом народження. Він вважав своїми батьками саме це заможне подружжя, а пам’ять про Тан Цвейер намагався стерти.
Саме через це він відчував приховану ворожість до справжніх дітей Тан. Втім, через владний характер і жорсткість Тан Моюаня, він не наважувався йому суперечити.
А от Тан Ханьцьов у минулому була лише маріонеткою в руках долі, тому він безжально маніпулював нею, не відчуваючи жодних докорів сумління.
Його ставлення до власного походження було сумішшю одержимості та прихованого комплексу меншовартості. Він втішався лише тоді, коли бачив невдачі брата чи сестри, і заради цього був готовий на будь-які підлості проти Тан Ханьцьов.
Невже він буде настільки одержимий, що побажає, щоб брати і сестри Тан зникли зі світу?
Ю Жубін не мала відповіді, як і ніхто інший. Проте вона добре розуміла, що тема походження — це його найслабша точка, і не збиралася йти на прямий конфлікт.
Тому на його запитання вона відповіла максимально стримано, зберігаючи невинний вираз обличчя: «Що, на твою думку, я маю знати? Хіба вдячність за виховання не є загальновідомим моральним обов'язком?»
Оскільки її обличчя зараз було підкреслене фільтрами краси та ореолом головної героїні, щойно вона зробила невинний і здивований вираз обличчя, ефект був 100%, і ніхто не міг сумніватися в її справжній невинності.
Тан Шенхе повірив їй і зрозумів, що власною нестриманістю ледь не виказав свій головний секрет.
Він кашлянув і знову прибрав привітного вигляду: «Нічого особливого, я просто пожартував».
Ю Жубін: «Ось як? Тоді мені, мабуть, варто розсміятися? Ха-ха?»
Це був бездушний, надзвичайно поверховий сміх.
Тан Шенхе: «...»
Він хмикнув і, задумливо дивлячись на неї, зауважив: ««Твоя ворожість до мене здається досить сильною?»
«Не кажи дурниць! — заперечила вона. — Очевидно, вона надзвичайно сильна!»
Зважаючи на його вчинки щодо Тан Ханьцьов, ворожість Ю Жубін була настільки великою, що могла б поглинути всю галактику.
Тан Шенхе зберіг спокій. Він знову лагідно всміхнувся: «Тоді, чи не погодиться прекрасна панна дати мені шанс виправити це враження і стати моєю дівчиною?»
Ю Жубін ліниво запитала: «Молодший брате, ти знаєш, хто я?»
Тан Шенхе підозріло запитав: «І хто ж?»
Вона граційно поправила зачіску і з гордістю вимовила: «Жінка, яку ти не можеш мати».
«Але якщо ти наполягаєш на якихось стосунках зі мною, це можливо».
Він зацікавлено чекав на продовження.
Ю Жубін вказала рукою на підлогу і з яскравою посмішкою промовила: «Станьте на коліна, віддайте мені шану трьома поклонами і назвіть мене "батьком" — і на цьому наші сімейні стосунки можна буде вважати встановленими!»
Тан Шенхе: «???»
Хто з нас справді втратив глузд?
------(Перекладач має що сказати)------
Італійська гармата, італійська гармата~
1. 養育之恩，重如泰山 (yǎngyù zhī ēn, zhòng rú Tàishān) «Благодать виховання — важча за гору Тайшань» — це глибока китайська ідіома, яка підкреслює неоціненну роль батьків або вихователів у житті людини. Гора Тайшань — одна з п'яти священних гір Китаю, яка символізує велич, непорушність та найвищу цінність.