Ліня Сюе шарила в темній печері, і хоч вона була налякана, вона продовжувала йти вперед.
Зазвичай хоррор-гра обмежувала діапазон огляду, бо чим менше бачив гравець, тим більше він навертав себе.
Зазвичай на відкритій території можна було побачити від 300 до 500 метрів. У печерах і будівлях, через обмеження місцевості цей діапазон зменшився до кількох метрів, а в темряві ця ділянка взагалі буде скорочена до одного або двох метрів.
Темрява виявляла непевність і небезпеку, тому чим менше бачив людину, тим більше вона відчувала страх.
Але в цій грі хоч навколо і було темно, все було чудово видно.
У цій грі гравець був кажаном.
З одного боку, темрява підсилювала страх гравця, але через особливості цієї гри цей страх був пом'якшений.
Саме через це Лінь Сюе не була так сильно налякана.
Але це створило іншу проблему. За таких обставин звук азартного гравця ставав надзвичайно чутливим.
Усі знали, що коли зір обмежувався, то його слух ставав гострішим. Наприклад, у багатьох сліпих людей слух та дотик значно перевищував розуми і чуття звичайних осіб.
Хоч Лінь Сюе зараз і бачила все навколо себе у вигляді білих точок, через обмеження та стиснутий простір її слух став дуже гострим.
У печері ж було дуже тихо, через що кожен тонкий звук тут же наливав її нерви.
Коли вона йшла, її персонаж видавав ясні звуки: під час ходьби по воді були чути хлюпи, за залізом чіткий дзвін ...
Це призвело до нової проблеми: якщо гравець хотів дослідити локацію, йому потрібно було видати досить гучний звук, але з огляду на поточні реалії подібний хід безсумнівно змусить багатьох людей нервуватися.
Просто подумайте про це. Ви пробираєтеся в незнайому і темну печеру, де живе якась істота. Нормальні люди не будуть видавати і звуку, щоб їх не виявили.
Видавати хоч якісь гучні звуки в подібній ситуації було банально небезпечно і це суперечило інстинктам виживання.
У цій печері часто виникали повороти, і кожного разу, коли Лінь Сюе підходила до кута, її м'язи напружувалися, а волосся ставали дибки.
Аж ось перед Лінем Сюе почувся гучний крик.
Цей крик був трохи схожий на дитячий плач з фільму жахів. Він був різким, пронизливим і дуже коротким. У теперішньому середовищі він був занадто раптовим і страшним.
І ніби цього було недостатньо, коли пролунав цей крик, все навколо Лінь Сюе покрилася червоним кольором, наче ось-ось її життя повинна була обібитися.
Вона швидко зрозуміла, що весь цей час йшла до джерела цих криків.
- Таке відчуття, що я ось-ось помру... Але тепер я зрозуміла, чому її вважають недорогою і чому у неї така низька ціна...
Насправді, за винятком першої сцени цієї гри, всі інші сцени були занурені в темряву, по суті, можна було навіть не малювати текстурки, а було достатньо просто створити певний хітбокс і натягнути на нього білий контур...
Для того щоб створити жахливу сцену, потрібно скласти дуже складну картину і мати реалістичного монстра. Чим реалістичніший сцена і відірвані кінцівки з вирваними внутрішніми органами, тим краще.
Але ця гра взагалі не використовувалася для використання стандартних стандартів, ось тільки вона все одно лякала ...
Продовжуючи йти вперед, незабаром Лінь Сюе нарешті побачила справжнє обличчя цього монстра.
- Боже мій, що це, він виглядає жахливо, мамо, я хочу додому... - тихенько пробурмотіла Лінь Сюе, не наважуючись говорити занадто голосно, спостерігаючи за монстром здалека.
Звук, дуже схожий на дитячий плач, друкував деформований дитина з великою головою, маленьким тілом і величезними стопами приблизно в півтора метра завдовжки.
Його голова і тіло були покриті деформованими пухлинами та шишкою, і Лін Сюе не могла сказати, що це взагалі було таке. Все, що вона бачила зараз, мало тільки чудові обриси, але в будь-якому випадку виглядав цей монстр просто огидно.
Цей монстр відділився від Ліні Сюе залізною огорожею. Вона хотіла тихо прокрастися далі, але спокійно пройти далі було неможливо, бо кожен раз, коли вона не видавала звуки, все навколо неї відразу ж занурилася в суцільну темряву, що нервувало її.
Отже, Лінь Сюе раз у певний час плескала в долоні, але кожного разу, коли вона лягла, цей монстр починав пиячити і намагався пройти до неї, проте на щастя, залізна огорожа стримувала його.
Блощиці та крики роздавалися один за одним...
Зрозумівши, що він дійсно не міг дістатися до неї, Лінь Сюе почала плескати голосніше і стала рухатися більш впевнено.
Раптом Ліна Сюе знайшла на землі жіночу туфлю, але коли вона нахилилася до неї, то випадково завалилася на землю!
Лінь Сюе скрикнула від страху і впала на землю з нею.
Зрозумівши, що це була лише дошка, Лінь Сюе піднялася і пробурмотіла: - Це ж основний прийом в хорори... спокою, тільки спокій ... - Зітхнувши і видихавши пару раз, Лінь Сюе продовжувала йти вперед.
Але зробивши кілька кроків вона зрозуміла, що, схоже, потрапила в лігво монстра...
Правда, цього разу їх не розділяла залізна огорожа і монстр був лише за 4 метри від неї.
Наступного разу він раптом закричав, і разом з ним закричала Лінь Сюе.
Вона відразу почала швидко віддалятися назад і захотіла сховатися за каменем, ось тільки забула про місяць і прийшла в нього.
Монстр відразу закричав і кинувся до неї.
Вона ж знову закричала, що остаточно видало її, і монстр в два рахунки опинився біля неї і схопився за її руку!
Через цей дотик Лін Сюе голосно закричала, але монстр відразу накинувся і все перед її очима покрилась алим кольором.
Після воскресіння ноги Ліні Сюе трохи тремтіли.
- Чи злякалася я... Ні, і ця гра має нескінченний цикл. Я не можу бачити місцевість навколо себе, для перевірки середовища потрібно видавати звуки, але як тільки я показую звук, монстр починає бігти до мене ...
Програвши лише раз, вона зрозуміла, що це була за гра. У цій грі не можна було дати відпор монстру і єдине, що міг робити гравець, так це ховатися та обманювати свого ворога за допомогою хитрощів.
Але завдяки чому можна було обманути монстра?
Тоді Ліню Суе обережно оглянулась і побачила каміння на землі.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha