Через кілька хвилин двоє гравців побачили підказку у верхньому правому куті поля зору.
« »Розваги: Хто працює під прикриттям?
У кожному матчі буде присутнім 3 гравці: 2 шукача пригод і один гравець під прикриттям. Шукачі пригод повинні дотримуватися сюжету і просуватися далі, а гравець під прикриттям може переключатися між монстрами та неписами за власним бажанням.
Умови перемоги шукачів пригод (одно з двох): виявлення і вбивство гравця під прикриттям; вбивства 3 босів та менше 30 смертей на двох за 40 хвилин геймплея.
Умови перемоги гравця під прикриттям (одна з двох): шукачі пригод загинули понад 30 разів на двох за 40 хвилин; розшукувачи пригод не змогли перемогти 3 босів.
Гравець під прикриттям може вселятися в босів, монстрів і неписень, які не знаходяться у бою. Одна істота може керувати тільки один раз за матч. У разі смерті одержимого створіння шукачі пригод переможутьІ я не можу цього зробити ».
Два гравці переглянули цей опис і в їхніх головах з'явилося дві думки.
Перша з них звучала так: « Тепер зрозуміло, чому Гундір і коваль були такими неномерними! »
Друга ж... Чому вони потрапили на такий отруйний режим?
На щастя, їхній ворог не міг вічно ширятися в одних і тих самих істот...
Тепер їм стало ясно. З огляду на особливості цього режиму не дивно, що Гундір перший раз знищив їх так швидко. Виявилося, що ним керував інший гравець...
І тоді не дивно, що той коваль так само знищив їх...
Все встала на свої місця.
Хоча більшість гравців проходили « Dark Souls» не дуже швидко, вбити трьох босів за 40 хвилин було цілком можливо.
Деякі спідранери проходили цю гру за годину наодинці з особливим обмеженнями, а їм удвох всього лише потрібно було вбити трьох босів для перемоги, що було цілком легким завданням.
Єдине, що можна зробити - це втручання цього невідомого гравця.
Якщо цей гравець візьме на себе контроль цих трьох босів, то вони точно не зможуть вбити їх з першого разу...
Гравець задумався, але незабаром сказав: "Ми не зможемо не зустріти цього хлопця! Але ми вже вбили Гундіра, так що нам просто потрібно вбити ще двох босів, Ворт і Знатока, і на цьому все!
Інший гравець кивнув - Верно, стоп, Знаток - третій бос? Я вже давно не грав у цю гру...
Гравець почесал затилок. - Я щось сплутав? Знатока можна вбити другим?
Інший гравець присоромився. - Ні, Вордт другий, а знаток - третій...
Гравець посміхнувся. - Гаразд, цих босів вбивали навіть голими руками, а у нас є яке-небудь спорядження, так що ми точно зможемо зробити це, але буде краще, якщо ми всилюємо свою екіпіровку ...
Інший гравець кинув. - Можна буде заточити зброю на +10, щоб показати йому, що таке справжня жовтка!
Двоє гравців одразу почали грати на фармі.
Хоча зазвичай не було швидкого просування по локаціях, зрештою їх було двоє. Вдвоєм грати в цю гру було дуже просто, і за винятком захоплених персонажів цим двом нічого не загрожувало.
Невдовзі двоє гравців прийшли до Ворту.
Старий Цинь ж уже чекав їх в тілі великого хлопця.
- Чорт забирай, вони прийшли повністю підготовленими.
Раніше він мав великий привілей, але тепер йому важче здобути перемогу в двох іграх.
- Ні, я повинен застосувати іншу тактику.
Коли він вселявся в босів, він не міг першим атакувати гравців. Йому потрібно було дочекатися, поки вони ввійдуть на арену, що суттєво зменшало його хід можливих рухів, і так як ці двоє явно були досвідченими гравцями, давати їм ініціативу в битві з босом очевидно була погана ідея.
Через це Старий Цінь вирішив змінити свою стратегію.
- Немає сенсу керувати ним, вони вдвох зможуть спокійно вбити мене, бо будуть готові.
- Так, так і зроблю! Старий Цін вирішив і перестав керувати босом.
Після цього він подивився на позосталі в храмі написи.
----
Два гравця без проблем вбили Вордта і прибули в село неживі.
На цій локації все було як звичайно. Згідно з звичайною проходою, ворота поселення відкриються, як тільки гравець підійде до них, і гостинні жителі сіл випустять на гравця дуже сердечних та привітних собак.
Але коли вони підійшли до них, то виявили, що щось було не так...
Так, ворота не відкрилися...
Житель поселення, який відповідав за відкриття воріт, спокійно стояв біля важеля і не рухався.
Великі собаки своїми величезними очима дивилися на двох гравців і їх очі прямо ж кричали про те, щоб ворота скоріше вже відкрили, але непис, який повинен був відкрити їх, нічого не робив ...
- Все гаразд, ми можемо зробити ось так, - сказав гравець і потягнув на себе важіль, що стояв з їхнього боку, і ворота почали підніматися, але ж мешканець поселення посміхнувся і смикнув важелем, який знаходився з його сторони, а брами відразу опустились назад...
Два гравці:?
- Чорт! Він вселився в цього марного хлопця! Вб'ємо його і переможемо!
Інший гравець був схвильований, але швидко виявив проблему. - Саме так! Вб'ємо його! Но... Як ми вб'ємо його ...
Гравець: - ...
Вони були... Справді безпорадними...
Щоразу, коли вони тягли за важіль, Старий Цінь теж потягнув за баштою зі свого боку...
Ворота тільки почали підніматися, а вже опустились... Піднялись, опустилися... Піднялись, опустилися... Піднялись, опустилися...
Собаки були спантеличені.
« Ура, незабаром ґратка зникне і я зможу вкусити їх, ваф!»
« А чому вона повертається? »
« Ура, незабаром ґратка зникне і я зможу вкусити їх, ваф!»
"Агов, чому вона повертається назад?"
Кожен раз, коли собаки показували свої люті морди і вже думали, що решітка ось-ось зникне, вона опускається на землю...
Одна з собак почухала голову своєю лапою і подумала: « Що відбувається?»
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha