Головний герой зробив глибокий вдих перед дзеркалом, і всі звуки нарешті трохи стемніли.
У той час Старий Перслі помітив, що раптом знайшов контроль над персонажем.
Він першим обернувся і оглянув усі приміщення.
Все було вкрите плямами іржавства і виглядало дуже неказто. Навіть з урахуванням того, що його персонаж був одягнений в шкіряні туфлі, йому все одно було трохи неприємно ходити по такому місці.
На стіні біля виходу висіло кілька плакатів, але вони були нечотирками і квітучими через течії часу. На них можна було лише смутно розібрати якесь жіноче обличчя.
Коли він вийшов на вулицю, Старий Перслі раптом відчув, що йому погано.
Туман!
Все було в щільному, густим тумані, і на відстані витягнутої руки вже було погано видно що-небудь.
У цей момент персонаж підійшов до низької стіни поруч з убиральні, а потім подивився вниз на місто « Silent Hill», яке так само був покритий густим туманом.
Здається, що тепер він був біля цього маленького містечка, яке вже давно спорожніло.
Єдине, що змусило його відчувати себе незручно, було цим безмежним туманом.
Він дуже відрізнявся від реального туману. Насправді туман був темноватим, тому що в ньому було безліч різних не зовсім чистих частинок, але це тільки викликало у людей думку про те, що повітря не дуже чистим, от і все.
Але туман в цьому місці був дуже білим, немов він не був забруднений чим-небудь.
І саме в той момент, коли головний герой притулився до низької стіни і задумався, Старий Перслі почув жіночий голос.
Персонаж же був дуже спокійний і як і раніше дивився вдале, так що цей голос, мабуть, був частиною його спогадів.
- Сайлент Хілл.
- Ти обіцяв, що коли-небудь знову привезеш мене туди.
- Але так цього і не зробив.
- Що ж, тепер я там одна...
- У нашому « місці»...
- Чекаю тебе...
У цей час фонова мелодія змінилася.
Задзвонила гітара, але вона звучала трохи неприродно через те, що була змішана з кількома самотніми високими нотами. Спочатку заспокійливий, стриманий гітарний звук став таємничим і пульсуючим.
Персонаж злегка зітхнув і дістав фотографію.
Старий Перслі подивився на фото і побачив, що на ньому була зображена красива жінка.
Персонаж подивився на фотографію і пробурмотів щось собі під ніс.
- Я отримав листа.
- На конверті ім'я Марі.
- Ім'я моєї дружини...
- Це смішно, це просто неможливо...
- Це я продовжую твердити собі.
- Мертві не пишуть листів.
- Мері померла від тієї проклятої хвороби три роки тому.
- Тоді, чому я її шукаю?
- Наше « спільне місце»... Що вона мала на увазі?
- Весь це місто було нашим особливим місцем.
- Може, вона мала на увазі парк на озері?
- Ми провели там цілий день. Просто сиділи вдвох і дивилися на воду.
- Невже Мері дійсно там?
- Вона жива... і чекає мене?
Після того, як персонаж сказав це, він знову глибоко зітхнув і потім обережно забрав фотографію.
Потім він встав і подивився в сторону входу до « Silent Hill » удалеці.
----
Старий Перслі, який знову знайшов контроль над головним героєм, відчув холодок пробіг по його спині, а на лобі виступили краплі холодного піта.
Закинений туалет і його дивне стан, неприємні мелодії, що говорить сам з собою головний герой, лист від мертвої дружини, місто, оповите густим туманом ...
Все це вказувало тільки на одне.
Це... це хоррор!
Старий Перслі зрозумів, що вже був не проти вийти і видалити цю гру.
Це було тільки початок, він ще навіть не побачив і одного монстра, не бачив жодного страшного сюжету, але ... проста сцена і кілька реплікувань персонажів налякали старого Перслі.
Якість зображення була до обурливого реального, і оскільки все це виглядало навіть занадто реальним, йому стало ще гірше.
Якщо у попередньому світі Чен Мо ця гра мала дуже слабкий графік, нереалістичні рухи персонажів і перспективу від третьої особи, що сильно ослабило атмосферу жаху, то в цій віртуальній версії...
Тут все виглядало якомога реалістично, і гравець просто не міг не помітити навіть дрібної деталі.
- Панове та пані, ця гра здається зовсім не весела. Давайте відкладемо її у довгий ящик і пограємо в "PUBG", - рішуче сказав Старий Перслі.
Але Старий Перслі не думав, що...
« »Молюся, щоб стример продовжітьіл Проходитиме її!»
« »Фу, він смоктав!»
« »Ми хочемо побачити, як ти Пройдеш її!»
« »ППоховай!»
« »Якщо ти вийдеш з гри, я відпишуся від тебе!»
Навіть найзапекліші поклонники Старого Перслі просили його продовжити прогулюватися « Silent Hill ».
І було неважко зрозуміти чому.
Присутнім найбільше подобалося спостерігати за стражданнями стрімерів, починаючи з гри «Outlast » і закінчуючи грою Getting Over It"; ця гра приносила стримірам лише біль, але глядачам це подобалось.
У віртуальній капсулі був Старий Перслі, а не вони. І якщо вони побачать як старого перса налякають, то зможуть насолодитися його переляку в повній мірі.
Старий Перслі почувався безпорадним, спостерігаючи за своїм чатом.
Хоча це хорор, стільки глядачів...
Пригадавши, що зміст цієї акції в основному був у повному проходженні гри, Старий Перслі вирішив пройти її.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha