Проходження гри « The Last of Us » займало в основному близько десяти годин. Якщо гравець грав на легкій складності і до цієї гри зіграв у пару ігор, він зможе пройти її за годин сім-сім.
Чжао Лей провів два дні в магазині відеоігор, перш ніж нарешті зміг повністю пройти гру « The Last of Us ».
Але для нього ця дводенна подорож тривала дуже довго.
Історія, описана в грі, розкрилася протягом гри. Крім того, все почалося на східному узбережжі Сполучених Штатів Америки і закінчувалося майже по - іншому. По суті, він майже перетнув Сполучені Штати Америки від одного до іншого.
Під час гри він зміг побачити ціле літо, осінь, зиму та весну...
Різні пори року, різні карти, різноманітні вороги, раптовий початок і логічний кінець сюжету...
Оглянувшись на цю подорож, Чжао Лай помітив, що кожна частина цієї історії мала свій сенс і жодна з них не була загубленою.
Коли Джоель втік з штаб-квартири "Цікад", тримаючи на руках несвідому Еллі, Чжао Лай, здавалося, повернувся до початкової сцени. У той час, коли Джоуел тримав на руках свою дочку Сару.
Це були різні сцени, але вони здавалися йому знайомими.
Це дало Чжао Лею відчуття, що він ніби був у іншому світі, неначе дійсно подорожував з Джоуелом та Еллі і пережив їхню пригоду в цьому безнадійному світі.
Чжао Лейк ледве виповз з віртуальної капсули. Він не міг підібрати слів, які могли б описати « The Last of Us", єдине що він міг сказати - це те, що була просто побожна гра!
----
- Босе, можеш видати мені "The Last of Us"? - запитав Чжао Лей.
Чен Мо подивився на нього. - Тобі подобається ця гра? Звичайно, вона добра, але те що відбувається в ній не є занадто добрим.
Чжао Лей розсміявся. - Все гаразд, у мене народився син. Крім того, пройшовши її, я можу плекати своє добре життя.
Чен Мо кивнув. - Ну, насправді я хотів подарувати тобі інші ігри, але тому що вам подобається « The Last of Us", вона скоро з'явиться на твоєму акаунті. Я сподіваюся, що ти зможеш бути хорошим батьком, як Джоел. Життя ніколи не буває легким, але сім’я підтримує нас на краще.
Чжао Лей кивнув з посмішкою. - Дякую, босе. Мені дуже сподобалася ця історія. Я буду економити і куплю віртуальну капсулу, щоб моя дружина змогла пограти в цю гру.
Чен Мо посміхнувся. - Тоді тобі доведеться багато працювати, віртуальна капсула стоїть недешево.
----
У магазині відеоігор Чен Мо майже всі гравці, що грали в гру « The Last of Us » були зворушені її сюжетом.
Фільми або книжки... Багато чого не могло бути відтворено в таких творах мистецтва. Багато речей могли бути добре представлені тільки в іграх.
Оскільки гравці могли взаємодіяти з персонажами, відчуття занурення ставало надзвичайно сильним.
Багато гравців вважали, що ця гра варта того, щоб її називали "Дитиним мистецтвом". Сюжет, декорації та музика в « The Last of Us » - все це можна було визнати шедевром.
Подібно до Чжао Лею, було багато гравців, які після проходу вирішили залишити цю гру, але також були і гравці, котрі вирішили пройти її на вищій складності після свого першого проходження.
Коли ця гра закінчилась, розум і думки Чжао Лея ніби пройшли через хрещення, він мусив розслабитися та відпочити.
Оскільки сюжет гри « The Last of Us" - це процес постійного затягання і безперервного наколювання духу гравця, всілякі напружені битви та жорстокі історії постійно відбувалися в процесі ігор, що стимулювали емоції гравців. Тон гри постійно підвищувався, і зрештою кінцівка гри налилася градусом подій до неймовірного рівня.
Після того, як гравець проходив цю гру, було цілком нормально, що він зупинявся і робив перепочинок.
Особливо стійкі гравці вирішувалися кинути виклик більш високій складності, а деякі гравців просто хотіли пережити цю історію з самого початку і знайти те, що вони могли пропустити по мірі проходження.
Хоча такі лінійні ігри були відомі багатьом як « Ігра на одне проході», в « The Last of Us" все одно слід було зіграти вдруге, тому що після першого переходу гравці виявили те, що не помічали при своєму першому шляху.
Зазвичай гравці після першого проходу вирішувалися швидко рухатись по грі, ігноруючи сюжет, але в « The Last of Us » суть не лежала на поверхні, багато чого було приховано у деталях і дрібницях.
Коли багато гравців проходили її вдруге, вони знаходили підказки, які робили всю історію більш вичерпною і чіткою.
Кожен гравець грав по-своєму. Врешті-решт, один міг обшукувати рівень до того моменту, поки не знайде кожну деталь, в той час як другий просто пропускав всі кат-сцени і нісся вперед.
Однак кожен міг сказати, що навіть другорядні персонажі мали свою власну історію і не були простими бовдурами. У цьому безнадійному світі вони були або жорстокими, або підступними, чи все ще мали сумління. Не було абсолютного добра чи зла. Кожен діяв на основі власного кодексу поведінки.
----
Грати в гру « Last of Us» можна, але цього разу жоден стример не міг терпіти цю гру.
На перший час, поки вона не з'явиться в продажу, жодні матеріали з гри не зможуть проковтнутися в мережу, бо на всіх лежало ембарго, за порушення якого у випадку порушника ввели серйозні санкції.
На відміну від гри «Uncharted», « The Last of Us" - це гра, яку треба було проходити самому. Тільки коли гравець зіграє в цю гру, він зможе зрозуміти її красу.
Через ембарго, жоден матеріал з гри « The Last of Us" не потрапив в Інтернет.
Це створило дуже дивну ситуацію, коли в неї начебто міг би зіграти будь-хто бажаючих, але ніяких стрімів або відео про нього в Інтернеті не з'являлося.
У гравців не було ніякої інформації про гру, окрім синаматика...
Не було ні стрімів, ні записів, ані спойлерів...
Багато хто думав, що зможе побачити сенс гри після запуску демо-версії, але до цих пір нічого не було опубліковано. Гра « The Last of Us" все ще перебувала під завісою таємничості, і основна маса гравців взагалі нічого не могла про неї дізнатися.
Багато людей були спантеличені.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha