- Якщо тобі треба звільнитися свою силу, завтра після школи приходь до мене. Я відведу тебе туди, де чим більше у тебе сил, тим краще ... - Сказав Кенічі і потім мовчав до кінця шляху до її будинку, залишивши Саеко наодинці з нею. Коли вони добралися до шостого кварталу, Кенічі сказав:
- Ну, ось ми і дійшли. Я впевнений, що ти зможеш дістатися звідси сама.
- САЕКО! - Відвідувач чув крик здалеку.
Кенічі обернувся і побачив жінку, яка бігла в їх сторону. Вона була одягнена в форму для кендо і тримала в руках меч. У неї були довгі хвилясті світле волосся, блакитні очі і повні губи. Під правою боці рота виднілася маленька родимка, яка додавала її зовнішності особливого чарівного вигляду. Її фігура була пишною, а найбільш помітною рисою була, звичайно, її велика груди.
- Ублюдок! Як ти смієш змушувати плакати мою Саеко! - Вона кричала, замахуючись мечем.
Меч розсікав повітря з надзвичайною швидкістю.
- Якого... - почав Кенічі, але відразу замовк, бо він мусив рятувати своє життя. Він відстрибнув назад, ухиляючись від удару. Жінка, хоч і була здивована, що хтось зміг ухилитися від її атаки, не зупинилася. Вона продовжувала наносити удари, і Кенічі ледве встигав уникати їх.
- Руки, припини! Що ти робиш? - Саеко крикнула, побачивши її подруга продовжує атакувати Кенічі.
Рукія зупинить, почувши крик Саеко.
- Чому ти заважаєш мені покарати хлопця, який змусив тебе плакати? - Вона запитала.
– Ты... ти - це те, про що всі говорять: легендарні « великі цицьки і пуста голова», — сказав Кеничі вказуючи на її груди.
Кожен раз, коли вона рухалася, її груди похитнулася, що, звичайно, було на смак Кенічі, але вголос він цього не сказав.
- Що? Я вб'ю тебе! — Рукія закричала, прикриваючи груди однією рукою і розмахуючи мечем інший.
- Руки, зупинись! Це той, хто врятував мене! - Саеко крикнула.
Рукія замерла, почувши це.
- З яких це пір Саеко потребувала порятунку? - подумала вона і подивилася на подругу.
- Я розповім тобі все, коли ми будемо вдома. Ходімо, не турбуй Кенічі, він прийшов, щоб провести мене. Побачимося завтра, Кенічі, — сказала Саеко і жестом запросила Рукію йти за нею.
- Гаразд, побачимося завтра, — відповів Кенічі і пішов в сторону, звідки прийшов.
Рукія зайшла в будинок і запитала Саеко.
- *Вздох* Ось що сталося... - Почала Саеко і розповіла все: як вона поводилася слабо, дозволив тому товстуку напасти на неї, щоб помститися, як Кенічі втрутився та вдарив його, і як він врятував її від великої помилки.
Рукія спочатку розлютилася на Саеко, але потім зітхнула з полегшенням, що не зробила нічого поганого і відчула себе винною за те що мало не напала на добродійника своєї подруги.
- Чому ти не сказала мені про це раніше? Я мало не ранила твого рятівника! - Рукія вигукнула.
- Що? Ти могла б бути хоч трохи поміркованіше! Ти відразу напала на нього, не дав мені шансу пояснити! - Саеко відповіла.
- Ах, залиш це! Просто вибачся перед ним за мене або приведи його сюди, щоб я могла попросити вибачення, - сказала Рукія, ляга на дивані.
Саеко похитала головою.
- Не потрібно, я скажу це за тебе. І перестань бути такою лінивою. Ти вже напів-гросмейстер, але все ще валяєшся на дивані. Інакше ти б давно стала повним гросмейстером.
- Не те щоб я до нього дістануся, тому що хочу! Коли ж я маю стати ним, то це прийде само собою, — відповіла рука.
- Це не те, що приходить само собою, — саркастично помітила Саеко.
- Гей! Це боляче, — сказала Рукія, зробивши сумне обличчя.
— Так і повинно бути, — відповіла Саеко й пішла до своєї кімнати.
По дорозі додому Кенічі думав:
- Саеко і Рукія тут. Отже, можливо є й інші персонажі з різних історій. Принаймні, тепер я не можу точно знати, що буде далі.
Він дістав телефон і набрав номер.
- Харуо, це я, — сказав Кенічі.
- Ха! Кенічі, що сталося? Чому ти дзвониш так пізно? — запитав Харуо.
- Я хотів, щоб ти дещо перевірив. А хто-небудь інший, - відповів Кенічі.
- О! Потрібна інформація про когось нового? Хто це? - Харуо зацікавився.
- Одна з них — Саеко Бусудіма, капітан клубу кендо. Ти її знаєш?
— Так, вона досить відома серед учнів, — відповів Гаруо.
– Добре. Друга дівчина - Рукія. Не знаю її прізвища, але вона живе з Саеко, отже, ймовірно, її родичка.
- Рукия... Я її не знаю, але до завтрашнього обіду я зберу всю інформацію про неї, - пообіцяв Харуо.
- Чудово. Тоді зустрінемося завтра на даху зібраними даними, — сказав Кенічі.
— Гаразд, поки, - відповів Харуо.
- Поки Кенічі сказав, що відключив телефон і подумав: « Подумайте про те, наскільки ти відрізняєшся, рукия, від моєї більшугруди богині Рангіку Мацумото.»
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya