Кенічі думав про Гонзуї Куматорі, майстра Кокюкая Додзе, який мав стати помічником Ріозанпаку. Він був експертом в карате, стилі Залізної оборони і у нього було кілька учнів. « Ідеальний кандидат для тренування», — подумав Кенічі.
Побачивши їх, Міу з усмішкою сказала:
- О! Ви мисливці за додзьо? Будь ласка, йдіть за мною.
Куматорі фиркнув і пішов за нею, а його учні пішли слідом за ним. « Саме так Ріозанпаку заробляє гроші. Тепер зрозуміло, чому вона така щаслива".
У Додзьо Міу запропонувала чай:
- Звичайно, смак не найкращий, але будь ласка, насолоджуйтеся.
Куматорі різко відмовився, розбивши чашку:
- Тепер ти зрозуміла? Ми прийшли не для товариських розмов.
Міу, не втрачаючи холоднокровності, простягнула йому форму:
- Зрозуміло. Тоді напишіть своє ім'я, адресу і школу. Це правила й процедури, встановлені старійшинами.
Один з учнів Куматорі обурився:
- Що? Десять тисяч єн за полювання на додзьо?
Міу посміхнулася:
- З додатковими десятьма тисячами ви зможете битися з додзьо.
Учень не стримався:
– Ты... ти сука, досить вже!
Куматорі зупинив його:
– Почекай. Ладно. Але якщо я додам більше, чи можу я домовитися про поєдинку з Шио Сакаки 100-го дана?
На той час Кенічі також зайшов у додзьо і притулився до стіни. Куматорі продовжив:
- Я чув, в Ріозанпаку багато майстрів. Найкраще битися з кимось, хто практикує ті ж бойові мистецтва. Зрештою, важливо викликати найбільше кровопролиття...
Міу спокійно відповіла:
- О, мені шкода, але зараз нікого немає. Так що я буду твоїм противником. Сюди.
Усі були шоковані. Учні Куматорі дуже розлютилися. Кенічі зрозумів, що справа йде до бійки і рушив вперед.
Куматорі, роз'єднаний, крикнув:
- Ти просто якась дівчинка! Це перший раз у житті, коли мене так недооцінили! Ти заплатиш за це!
Він замахнувся на Міу, але ця жінка з дитинства була готова захищатися. Однак Кенічі став між ними, відкидаючи Куматорію.
- Вдарити дівчину, яка стоїть до тебе спиною? - Він суворо сказав Кенічі, потім обернувся до Міа і натиснув пальці по чолі покарав її.
- Ой! - Вигукнула Міу.
- Чому? - Вона запитала, чи не потираючи лоб.
- Тому що, навіть якщо я тут, ти вирішила битися з ним. Що за думка, ніби в додзі нікого немає, поки я тут? Тільки тоді ти можеш битися з такими людьми? Ти зрозуміла?
Міу почервоніла і кивнула.
Кенічі посміхнувся і повернувся до Куматорії:
- Давай, Cобачая Шерсть, я буду битися з тобою.
Куматорії посміхнувся:
- Ху-ху, цей пацан навіть сміється з мене. Принесіть бейсбольні біти!
Учні відразу виконали наказ бити Куматорії по руках та колін дерев’яними бітами. Але всі біти зламалися.
- Хм! Це сила моїх духів! - Свято заявив Куматорії.
Учні захоплено заговорили:
- Ми, учні Саґавунгіру, робимо наші тіла міцними як сталь і поглинаємо удари.
Кенічі спокійно дістав розширюючу дубинку, подаровану Сігурою, і розсунув її.
- Ха-ха-хо! Ти хочеш використати дубинку проти сэнсея? Навіть бейсбольні біти нічого йому не зробили! - Один з учнів засміявся.
Куматорії завдав потужного удару зверху, але Кенічі, який звик до ударів Апачая, легко звернувся.
- Ху! Ти зміг ухилитися, але я знаю, що ти помреш якщо я вдару всерьоз. Чому б тобі не спробувати вдарити мене? – запропонував Куматорії, напружуючи живіт.
Кенічі посміхнувся:
- Ти впевнений?
- Боїшся? - Провокував Куматорії.
- Гаразд, як хочеш, — сказав Кенічі і вдарив кінчиком кийки в діафрагму Куматорії.
– Ку-ку-ну! - Куматорії від болю.
Учні заміряли у замішанні:
- Що трапилося? Як він міг поранити сенсея?
Куматорії, крізь біль, крикнув:
- Гей, ти що зі мною зробив?
Кенічі спокійно пояснив:
- Я вдарив тебе в діафрагму. Це тонке м’язи, яке відділяє живіт від грудей. Вона контролює дихання. Це одне з небагатьох слабких місць людини.
Один з учнів закричав:
- Ти жульничаєш! Веди бій чесно!
Кенічі різко обірвав його:
- МОЛЧАТИ! Це твій майстер сам попросив мене вдарити! Так що не ной тепер, я попереджав, що дещо перевірю на ньому!
Він прибрав дубинку, і Куматорії вдалося вдихнути повну груддю.
- Кхе-кхе, гаразд, це я винен, що недооцінив тебе. Але більше такого не повториться, тож давай продовжимо, — сказав Куматорі, злегка покашаючи.
- Якщо хочеш продовжувати, давай зробимо це, — відповів Кенічі обережно склавши свою палицю.
- Ти не збираєшся використовувати зброю? - Здивував Куматорі, дивлячись на нього.
- Ні, я ще не вмію поводитися з кийкою просто хотів спробувати, — пояснив Кенічі. Потім він обернувся до Міа і додав: — Миу подбає про дубинку за мене.
Він кинув кийку в її сторону, і вона спритно зловила її однією рукою.
— Добре, — коротко кивнула Міу, тримаючи зброю.
Кенічі посміхнувся, дивлячись на Куматорі, і сказав впевнено:
- А тепер почнемо ...
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya