До кінця дня Кенічі старанно тренувався, і він вже зміг трохи розібратися у техніці Сумокудорії та Коецудззі. Звичайно, це був тільки початок, але для одного дня це було величезний успіх. Після закінчення тренування сонце вже клонувалося до заходу сонця. Кенічі швидко переодягнувся, взяв ключі від мотоцикла і завів його. Гумка брума...*
– Сигуре! - Він крикнув, надаючи шолом. Сігурі підійшла до нього, зістрибнувши з даху в шоломі, який Кенічі колись подарував Міу. На шоломі сиділа мишка на ім'я Точімару - улюбленка Сігури і її найкращий друг. Зазвичай Точімару з'являлися лише для того, щоб вкрасти щось смачненьке. Він обожнював сир Апачаю, смажену їжу і особливо Чікаму, яку готував Кенічі. [Чикама — гарячий сирний коктейл в камабоко. Коли в страві є сир, це називається Чікама, і його часто продають як закуску.]
- Це Міу дала тобі цей шолом? - Він запитав Кенічі.
— Так, — відповіла Сігура, піднімаючи Точимару і засідаючи його собі на плече.
- Він теж їде? – уточнив Кеничи.
– Так, — кивнула Сігуре.
— А я думав, що ми йдемо на побачення, — сказав Кенічі, і Сігуре трохи почервоніла.
- Гей, Точимару, ти можеш відпустити нас удвох? Обіцяю, принесу тобі сир і дам грошей — спробував умовити мишку Кеничі як дитину.
Точимару пару раз повернув голову вліво-вправо, даючи зрозуміти, що не згоден.
- Тоді як щодо Чіками і десяти тисяч єн? - запропонував Кенічі.
Точимару жестом наказав Кенічі піднести руку, а потім обернув своїм хвостом мізинець хлопця.
- Гаразд, присягаюся, що виконаю обіцянку, — сказав Кенічі.
Точимару вискочив з плечей Сігури і попрямував у дзьо.
« Це вражає, як він якось переміг кішку одним хвостом» — подумав Кенічі, дивлячись на те, що мишка крутить хвістом, наче мотузкою.
- Ходімо, Сігуре. Він жестом запросив її сісти ззаду.
Сігуре знайшла його, але не обняла.
- Ти повинна триматися за мене, я буду їхати швидко, — попередив він.
– Все в порядке... Я не впаду, — відповіла Сігуре.
Кенічі вдарив себе по чолі, але в шоломі це було майже непомітно. Він обернувся і подивився на неї:
- Ні, справа не тільки в цьому. Це традиція триматися за того, хто їде попереду на мотоциклі.
– О... Добре, — сказала Сігура і обняла його на спині.
« Навіть якщо це побачення не принесе нічого, я вже задоволений» — подумав Кенічі.
Він виїхав з Реедзанпаку і попрямував до нічних наметів. Кенічі знав, що Сігуру сподобається їжа звідусіль і ігри завжди її розважали. Коли вони добралися до місця, сонце вже закрилась і довкола запалилися вогні ларків, перетворюючи вулицю на мальовниче видовище.
Сігура загорілася, коли побачила гру і їжу, які ніколи не пробували. Кенічі першим повів її по всіх палатах, щоб вона спробувала різні страви. Найбільше Сігури зацікавилися цукром і шоколадним бананом. Кенічі дивився, як вона спритно справляється з бананом, облизуючи його зі всіх сторін, і мимовільно представив, що це його пальці у неї в роті. Але, як і все хороше, це закінчилося коли Сігурі відкусила банан.
– Ааа... - Вирвався у Кенічі.
- Що сталося? – запитала Сігуре, доїдаючи банан.
- Нічого. Просто я занадто яскраво все представив. Ходімо до ігор, - сказав він, взявши її за руку.
Вони грали у все, що бачили, і Сігурі швидко освоїлась, виграваючи призи в кожному гаманці. Кенічі брав лише один подарунок, залишаючи решту власникам.
Під час гри "золота рибка", де треба було виловити рибу паперовим кільцем, Сігуре затягнулася і витягла всіх рибинок, змушуючи власника ларка плакати. Кенічі довелося повернути майже всіх рибок, щоб чоловік заспокоївся.
З призами — золотою рибкою, дзеркалом, браслетом і дерев’яною паличкою для Кенічі — вони продовжили прогулянку.
— Сігуре, почекай хвилинку, — сказав Кенічі і побіг убік.
Вона чекала, а через пару хвилин побачила його, що повертає з чимось за спиною.
- Закрий очі, у мене для тебе сюрприз.
Сигуре нахилила голову, але послухалася.
- Можеш відкрити, — сказав Кенічі.
Коли вона відкрила очі, перед нею виявилася лялька коня. Сигуре засяяла від щастя.
- Дякую, — сказала вона забираючи подарунок.
- Ей, це не зовсім правильний спосіб виразити вдячність своєму хлопцеві, — з усмішкою сказав Кенічі.
- А як? – запитала Сігуре.
- Ну, коли ти вдячна або хочеш вибачитися перед хлопцем, ти цілуєш його в губи. І чим сильніше почуття, тим довше поцілунок, — пояснив він, приклавши палець до губ.
Сигуре почервоніла, як ніколи раніше.
- Я знаю, що ти ніколи раніше не цілувалася, так що дозволь мені показати тобі, як це робиться. Я дуже вдячний тобі, — сказав Кенічі, прийшовши до Сігури і обнявши її за талію.
Сигура застигла, наче стала деревом. Але коли їхні губи торкнулися, вона відчула, що через них пропустили електричний струм. Вона відкрила рот від несподіванки, і Кенічі скористався цим моментом, обережно доторкнувшись її язика своїм. Їх поцілунок був ніжним, але пристрасним, і продовжувався близько п'яти хвилин, перш ніж вони нарешті розійшлися.
— Ось так я висловлюю свою вдячність за наше побачення, — сказав Кенічі, дивлячись на почервоніле обличчя Сігури. - Тепер твоя черга показати, наскільки ти вдячна.
Сігура, яка і так була червоною, тепер залилася рум’янцем ще сильніше. Вона повільно підійшла до Кенічі, обняла його за плечі і притягнула до себе. Їхні губи знову зустрілися, але цього разу засновником була Сігура. Вона обережно, але впевнено доторкнулася його язика своїм, і вони знову занурилися в поцілунок, який тривав десять хвилин.
Коли вони нарешті розійшлися, Сігура, збентежено посміхаючись, прошепотіла:
- Ось, наскільки я вдячна.
Кенічі посміхнувся, погладив її по голові і обняв.
— Молодець, Сігуру, — сказав він лагідно. - Але пам'ятай, ти можеш цілувати тільки мене, і більше нікого, зрозуміло?
— Угу, — кивнула Сігура, вперше усміхнувшись.
Кенічі на мить застиг, здивований її реакцією, але потім розсміявся, продовжую тримати її в обіймах.
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya