Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Реінкарнація Найбільшого учня

Розділ 17

0% of chapter read

- Це буде жахливо, Кенічі! Ти занадто виділяєш. А Гаруо сказав: « Я знайду тебе в околиці ».

- Я їх не боюся. Розберуся, коли вони прийдуть, — впевнено відповів Кенічі.

- Так, ти правий. Тоді я зберу більше інформації про цих трьох, запропонувавши Харуо.

Кенічі знав про них більше, ніж Харуо, але не міг розповісти про це. Він лише кивнув і давав зрозуміти, що погоджується з планом.

- Добре, я розповім тобі про них протягом дня. Але не бийся з ними сьогодні. Вже вихідні, тримайтеся від них подалі до понеділка, — попередив Гаруо.

- Ха, хочеш, щоб я сховався від них, — посміхнувся Кенічі, дивлячись на друга.

– Да. Я не хочу, щоб ти їх покалічив. Харуо пояснив, наскільки вони сильні, щоб ти міг контролювати свою силу в бою.

— Гаразд, чорт забирай, я піду короткою дорогою, щоб не зустрітися з ними, — погодився Кенічі.

Після закінчення школи Кенічі та Міу поїхали до Резонпаку Додзе найкоротшим шляхом. Під час тренування з сенсеєм Акісаме, Кенічі сказав:

- Ви мали рацію, сенсей. Схоже, мені скоро доведеться битися з усією бандою.

- Хм, що сталося? – запитав Акісаме.

Кенічі розповів йому всю історію.

- Отже, ти збираєшся проти цілої банди, — потонув Акісаме.

- І так, і ні. Думаю, якщо я продовжу їх бити, вони перестануть мене діставати, — відповів Кенічі.

- То ти б'єшся з цими трьома в понеділок? – уточнив Акиме.

- Так, — підтвердив Кенічі.

- Тоді залишайся тут на вихідні. Ми ще потренуємо тебе перед боєм, — запропонував сенсей.

- Хм, а це дійсно потрібно? - Кенічі сумнівався.

- Так, Кенічі. Твої противники теж майстри бойових мистецтв. Ви не зможете перемогти їх, якщо ви не будете готові, — втрутився Кенсей Ма, який щойно увійшов до кімнати.

- Добре, тоді я попереджу батьків, — погодився Кенічі.

Він перевдягся, взяв сумку і побіг додому.

— Він навіть не втрачає настрою, коли зустрічається з бандою, — зауважив Сакакі, який сидів поруч із чашкою чаю.

- Так, і він зміг розмовляти з нами під час тренування. Мабуть, доведеться ускладнювати його графік, — сказав Акісаме, граючи з вусами.

— У нас є два дні, щоб покращити його підготовку », — додав Кенсей Ма.

Кенічі, який тільки почав звикати до занять, навіть не підозрював, що його чекає в наступні два дні.

*** Резіденція Сірахама*

Уся сім’я зібралась за обіднім столом. Сестра Кенічі, Хонока, їла вечерю, батько Мотоцугу сидів навпроти, а мати Саорі роздавала їжу.

- Мамо, тато, я залишуся на вихідних для тренувань, — повідомив Кенічі.

- Що? Чому? Ти ж приєднався туди заради розваги! Чому ж тоді він так серйозно поставився до цього? - Тато здивувався.

- Тату, мені це дійсно подобається. Я роблю це не просто так, — серйозно відповів Кенічі.

- Кенічі, я рада, що ти нарешті знайшов те що тобі до душі. Я не буду тебе зупиняти, тільки не перестарайся, — сказала мама.

- Дякую, мамо. Не хвилюйся, я буду в порядку, — посміхнувся Кенічі.

- Але, мамо, як ти можеш це дозволити, навіть не перевіривши, що це за додзе? - Хонок обурився.

- Це добре, не переживай, — відповів Кенічі.

Хонока надулася, але більше не заперечувала.

*** Що визначає день*

- Я йду, мама, тато, Хонока! - Кенічі крикнув, взявши сумку з одягом та речами.

Коли він вийшов з дому, Хонока швидко побігла нагору.

- Хонока, не біжи по сходах! - Мати кричала.

- Ти бачила, люба? У очах Кенічі з'явилося світло, ніби воно світиться. Що ж нам робити? — запитав Мотоцугу у дружини.

– Заспокойся, любий, — посміхнулася Саорі.

- Тату, дивись, це мабуть проспект додзьо, куди ходить Ніі-чан. Коли він пішов, його кишені випало, — сказала Хонока з папіром.

- Бачиш, Саорі? Вона схожа на мене. Швидко співпадає, — гордо сказав Мотоцугу.

Він встав, дістав дробовик, зарядив його і сказав:

- Здається, з Себастьяном все гаразд. Ну що, прогуляємося додзьо і перевіримо його?

- Це мій тато, — з гордістю сказала Хонока.

- Дорогой! - Закричала Саорі.

— Пора на роботу, — нагадала вона.

- Робота? Пухаха! Смешно! Робота — це просто місце, де я заробляю на сім’ї, — помстився Мотоцугу.

- Тату, нам треба поспішати! – торопила Хонока.

— Так, так, йду, дочко моя, — погодився він.

Він попрямував до дверей, але раптом обернувся і запитав дружину:

- Ти не переплутала своїх пріоритетів?

Саорі, яка стояла позаду нього, схопила сковороду, замахнулася і... [Бенг]...

https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya

Previous chapterNext chapter