Розділ 1016 - радісне зібрання. Частина - 3
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
"Навіле.",- батько був дуже радий побачити свою доньку, через тривалий час розлуки.
Коли ми розірвалися, він уважно подивився на моє обличчя.
"Боже мій... Чому ти така виснажлива ...?", з тривогою на обличчі запитав батько Нав'є.
"Я не впевнена про що ти, батько...", Навіле зробила крок назад, з усіх сил намагаючись виглядати здоровою.
"..." - отець Нав'є недовірливо нахмурився.
"Мій батько мені не вірить...",- ігриво посміхнувшись, Нав'є зобразила образу на своєму обличчі.
Але це було правдою, зі мною все було в порядку. Насправді, це був Гайнлі, який схуд.
Він багато страждав у полоні ангела. Хоча тепер він багато їв, але ще не відновив свою вагу.
Може бути, він провів занадто багато часу, літаючи як Королева. Змахи цих невеликих крил, мабуть, вимагали великої кількості енергії.
"О ні ... Мій батько ось-ось заплатить...", - подумала про себе Навіє, зауваживши вираз обличчя свого батька.
Я дістала хустинку і запропонувала йому.
"Ти повинен тримати себе в руках, Отче."
У нього з’явилися почуття, він хникав і витирав очі насухо.
"Я радий, що ти така ж як і завжди.", - сказав батько Нав'є, якого переповнили емоції.
Потім він озирнувся через моє плече, і його очі широко розкрилися.
"На що він дивиться ...?",- з цікавістю подумала про себе Нав'є.
Коли я повернулася, то побачила фрейлін з дітьми.
"Ці маленькі ангелочки, вони...",- пробурмотів батько Нав'є, на якому ось-ось мала насититися нова хвиля емоцій.
"Ах, вірно... Мій батько бачить їх вперше..." - подумала про себе Навіе, згадуючи, що її тато так і не зміг побачити своїх онуків на живій.
Навіть чиновники почали перешіптуватись.
"Ось твоя внучка, батько.",- Навіле взяла на руки Лорі і передала йому.
Шепіт людей перетворився на розмови, сповнені емоцій.
"Вона дуже схожа на Імператрицю Нав'я..."
"Чи вніс Імператор Хейнлі будь-які гени?"
"Мати моя! Як вони можуть бути такі схожі?"
Слухаючи їхні розмови, я сміялася. Усі мали однакове враження про Лорі. Але мій батько здавався цілком загіпнотизованим, коли він розгойдував її у своїх руках, ніби навколишній світ навколо нього зник.
Через деякий час я передала Лорі Хейнлі і віддала Кая своєму батькові. Його очі зволожилися. Він досить довго дивився на Кая, а потім на мене.
"Вони обидва схожі на тебе, Нав'яте...",- зі сльозами щастя на очах сказав батько Найве.
Мені було приємно це чути. Але в цей момент мене охопило дивне відчуття. Я обернулась.
"Мені просто здалося...?",- Нав'є відчула на собі чай-то пристойний погляд.
Напевно... Все, що я бачила в тому напрямку, де дивилася, - це величезна юрба. Я не могла виділити з них нікого особливого.
Вони дивилися на мене, але також бачили інших присутніх.
"Я, мабуть, блукаю..." - подумала про себе Нав'єрі, намагаючись позбутися дивного відчуття.
Я думала про повернення, коли один конкретний чоловік привернув мою увагу.
Скаржник, який був частково схований церемоніальною фуражкою. Як тільки наші погляди перетнулися, він відвернувся.
"Саме...?",- прослизнула думка в голові Нав'є.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr