Глава 1000 - Побіг Лорі. Частина - 3
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
Мастас постійно махала мечем. Це був єдиний спосіб заглушити свої страждання. Якщо вона перестане рухатися, почнуть налітати різні думки. Тоді сльози наповнять її очі. Їй потрібно постійно усміхатися, залишатися сильною. Не показувати, що насправді у неї на душі.
Їй не було добре в емоційному плані, але фізично вона була сповнена енергії.
"Мені потрібно діяти природно.", пробурмотила про себе Мастас, намагаючись поводитися так само як і зазвичай.
Мастас розмахував мечем так швидко, як тільки могла. Вона сильно била манекен для тренування. На мить їй вдалося очистити розум і перестати думати про нього.
Члени Другого Ордена Тайних Рицарів дивилися на неї з занепокоєнням, але вони турбувалися ...
"Що ми будемо робити, якщо вона зламає всі наші дерев'яні школи і манекенні?",- з тривогою запитав один із лицарів.
"Вона вже зламала десять мечів і п'ять манекенів...",- підмітив лицар, який весь цей час вів рах.
"Манеки для тренування коштують багато грошей...", один з лицарів був стурбований матеріальними речами.
Проте жодні з них не турбувалися Мастас.
Хоча інші фрейліни турбувалися про неї, таємні Рицарі ніколи б не подумали, що Мастас розбитий серцем. Вона виконувала брудні накази дворян, її навіть називали "Кривавими Руками".
Дерев'яний меч в її руках знову розламався навпіл.
Мастас прокляв і кинула уламки в сторону. Рицарі навколо швидко відірвалися. Інакше вони боялися, що вона викличе одного з них.
Мастас подивилася на порожне поле для тренування. Вона дуже хотіла б битися з кимось. Але вона впала на землю, задихаючись, схопившись за груди, душовий біль переповнила її.
"Більно..." - знову пробурмотала Мастас.
Навіть ця коротка перерва для неї була занадто важкою. Вона швидко встала, але її щоку щось жоло. Коли вона доторкнулася її, її рука залишилася закривавленою.
"Чорт візьми.", - виявлялися Мастас, але їй було плювати на цю незначну подряпину.
Мабуть, вона встромила собі у щічку уламків дерев’яного меча, коли впала на землю.
Сильно втративши рану, вона взяла новий меч. У той момент, коли вона підняла його проти манекена голос позаду неї сказав з тривогою.
"Ти поранена..."
Мастас залишилася нерухомою. Її очі дрознули. Зтиснувши губи, вона опустила меч. Вона знала, що цей голос належав чоловікові про якого вона не могла перестати думати. Навіть зараз її серце боліло.
Повільно вона обернулася до Кошара.
Кошар дістав хустинку і підійшов ближче до Мастаса, простягаючи їй його.
"Твоя щока кровоточить. Якщо не обробити рану добре, то..." - стурбованим голосом знову заговорив Кошар.
Проте Мастас відмовилася від його хустинки.
"Забудь. Неважливо, якщо залишиться шрам.",- відрещеним голосом відповіла Мастас, всім своїм виглядом показуючи, що вона холодна до нього.
"Якщо ти не подбаєш про рану, це може призвести до проблем пізніше..." - але Кошар продовжував виявляти свою тривогу.
"Навіть якщо так, вам не слід про це турбуватися, лорд Кошар.", - все в тій же манері сказала Мастас, не перекладаючи свій погляд на кота.
Кошар навіть дихнувся, трохи вражений такою реакцією на свою турботу.
"Я відчуваю твій біль... Можливо, твоя рана видно, але моя також блукача, хоча ти не можеш її побачити..." - проте Кошар не міг цього сказати вголос.
Такі слова повинні були залишитися для його нареченої, Принцеси Шарлотти.
Він засунув хустинку в кишеню і опустив очі з сумним виразом обличчя.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr