Глава 863 - Сльозы Мастас. Частина - 2
Мастас не повернулася, навіть коли ми їли печиво. Вона з'явилася через кілька годин, але у неї були опустошені повіки.
Навіть захоплена Графіня Джубель роздумувала про те, що могло статися. День пройшов як завжди, незважаючи на наше здивування.
Я повернулася до своєї кімнати, щоб прийняти ванну і зняти одяг.
Раптом я почула, як Роза вигукнула, тримаючи мій плащ.
- А...!? Ваша Величносте, це було у вас в кишені...», Роза була здивована побачити любовну записку в кишеньковому Нав'яті.
Вона вручила мені світло-розову записку.
Ця записка... Мої очі широко розкрилися. Хіба це не та записка, яку дала мені Мастас для Кошара?
Вона виглядає так само, але я була впевнена, що віддала її йому. Він навіть написав відповідь. То що ж це таке...?
- Ваша Величність...?
- Все гаразд, дякую... (Сміх)
Я кинулась до ванної кімнати, внося з собою записку. Я попросила Розу виділити мені п'ятнадцять хвилин, перш ніж впустити невільниць, і замкнула двері.
Коли я сиділа на краю ванни, то розгорнула записку. З'явився акуратний каліграфічний почерк.
— Кожного разу, коли я проходжу повз Вас, я турбуюся, що Ви впадете, лорд Кошар. Якщо вам колись знадобляться сили, скажіть мені. Якщо ви коли-небудь злякаєтеся кудись піти, не соромтеся попросити мене піти з вами. Я буду захищати Вас. Я так хвилююся, що ви впадете зі сходів, щоб не зосереджуватися...
- О Боже мій...», Навіле прикрила рот рукою.
Я не могла повірити, що Мастас турбувалася про те, як Кошар впаде... Що, якщо йому раптом буде страшно, вона готова його захистити ...?
Ні, це було не головне... Важливим було те, що цей лист був для Кошара. І що я йому дала...? Що він відповів...?
Щось, що я написала...? Я не пам'ятала, щоб писала будь-які записки або що-небудь клав в кишеню...
У будь-якому випадку, я помилялася. Мені потрібно було негайно це виправити. Я вийшла з ванної без халата.
- О! Ви не збираєтеся прийняти ванну?
Після того як я покликала брата, то попросила Графіню Джубел допомогти мені одягтися. Невдовзі після цього з’явився Кошар із спантеличеним виразом обличчя.
- Ти шукав мене, Нав'є?
Я попросила супроводжуючих дам піти, а потім дала йому справжній лист Мастас.
- Візьми це.
- Що це...?
- Мабуть, я помилялася... Це те, що міс Мастас попросила мене передати тобі. Записка, яку я тобі дала раніше була... Щось інше...», що пояснює тоном відповіла Навіє.
Кошар кілька разів моргнув. З якоїсь причини його обличчя зблідло ще більше. Його рот заколовся від подиву.
Він витріщився на мене, приголомшений і приклав обидві руки до розмальованих щоків.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr