Глава 861 - Не в ті руки. Частина - 4
Я припустила, що він захоче прочитати її відразу, тому вибачилася і увійшла в їдальню кімнату сама.
***
Коли Кошар подивився на світло-розове письмо, він збентежено розсміявся. Мастас була фрейліною, яка вважала його найактивнішим у світі.
Час від часу вона прогулювалася зі списом за спиною, одягнена в сукню...
« Що за лист вона написала? Що-небудь про молочний напої, змішане з медом, про який вона згадувала минулого разу ...?" - задумався Кошар із милою посмішкою на обличчі.
Кошар розвернув записку.
[Помнишь, как ты у перший раз шлепнула мене по дупі? З того дня я закохався в тебе.
Кошар здригнувся і в шокі упустив листа, зміст цього повідомлення його надзвичайно вразило...
- Було чудово, що тато залишився тут з нами. Дуже шкода, що йому доведеться повернутися додому.
Це висловив мій брат, він був засмучений цим, на що моя мати зітхнула і сказала поясним голосом.
- Він був відсутній дуже довго. Наші люди, ймовірно, будуть стурбовані питанням, де ж герцог.
Це тому, що батько хороший правитель.
Кожного разу, коли ми їли разом, тато говорив про свою територію. Мій батько любив свій народ так само сильно, як і я.
Кожного разу, коли він був відсутній протягом тривалого часу, то хвилювався за своїх людей.
Я лише декілька разів висловила свою смуток через те, що він пішов. Я була дуже вдячна батькам за те, що вони так довго залишалися у Західній Імперії.
Ти залишишся, мамо?
- Мені потрібно залагодити кілька справ, так що я теж поїду додому, Нав'є.." ... вибачливим голосом відповіла Герцогиня Тробі.
Я намагалася приховати своє розчарування і сказала свої наступні слова якомога нейтральнішим тоном.
- А... Зрозуміло...»
Моя мама подивилася на мій живіт і мила посміхнулася. Мене вже помітили, але зазвичай цього не було видно з огляду на те, що я була вільною спідницею.
Проте моя мама подивилася так, ніби могла уявити собі мій випіраючий живіт і навіть дитину, яку я носила всередині.
Нам краще поїхати зараз, щоб ми могли повернутися до народження нашого онука.
- Я знаю ..." з чуйним виразом обличчя кивнула Навіє.
- Хіба тобі не складно...?
Вона обережно поклала руку мені на живіт.
- Я думаю, що на даному етапі він виділяється більше, ніж мій ...»,- задумливим тоном сказала Герцогиня Тробі.
- У мене часто німіють руки і ноги ...",- скаржилася Нав'єрі, стискаючи та розтискуючи руку в кулак.
Іноді Гайнлі масував мені руки, ступні і ноги. Але більшість часу він хотів добувати мани.
Моя мати була занепокоєна і дала мені кілька порад з серйозним виразом обличчя.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr