Глава 851 - Загадковий Святий. Частина - 2
На відміну від його величезних розмірів, у особняку жило лише кілька людей.
Це було більше схоже на добре продуманий ляльковий будиночок, ніж на будинок.
- Ви хочете піти до Великого Герцога?
Герцог Елгі замер, втупившись на інтер'єр особняка.
- Ні.»,- впевненим голосом відповів Герцог Елгі.
Він залишив свою валізу у своїй кімнаті і пішов геть. Але незадовго до того, як він вийшов, його зупинив веселий, дзвінкий голос.
- Син мій!"
Він обернувся і похмуро подивився вгору. На другому поверсі, з одного боку обличчя вкритий волоссям, стояла струнка жінка з сяючою посмішкою.
Як тільки він побачив її, обличчя Герцога Елгі затьмарилося.
Коли ти приїхав, мій сину?
Жінка спустилася по сходах, пурхаючи як метелик, і пішла до нього.
У своєму елегантному плаття й прямому поставі вона здавалася блискучою дворянкою. Її очі просякали любов'ю, коли вона дивилася на Герцога Елгі.
- Це було так важко для мене... Я так за тобою скучала, сину мій. Тобі слід було написати листа.
Жінка посміхнулася і схопила його за руку. Але він швидко відштовхнув її.
- Син мій... Ти все ще злишся на мене...?
Замість того щоб відповісти на це запитання, він став її уникати.
- Як ти думаєш, що ти робиш?»- перш ніж він встиг відійти, його зупинив сердитий, чоловічий голос.
Його батько спускався по сходах з похмурим виразом обличчя.
Ти повинен відповідати, коли твоя мати розмовляє з тобою.
Очі Герцога Елгі стали незрівнянно холодніше. Вираз його обличчя було наповнене огидою, як ніби він став свідком чогось жахливого і нечистого.
Обличчя Великого Герцога Клода стало загрозливим і він звернувся до свого сина з викликом.
- Ти чув мене, Елгі?
Герцог Елгі нікому не відповів. Він вийшов через арктичний вхід в задній частині особняка. Жінка закривала обличчя руками і висхлипнула.
- Дорогий, коли Елгі пробачить мене...?
Її голос звучав по-справжньому сумно.
Дворець і Великий Герцог Клод подивилися на неї з незадоволеним виразом облич.
***
Задні двері особняка виходили на садову територію, наполовину відкритою і напівкриту дахом.
Виноградні лози влітку, повні пурпурного винограду, тепер були сухими і скрученими.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr