Глава 839 - Ангел пропонує угоду Совішу. Частина - 1
Поки одна проблема йде, приходить інша.
Через два дні після того, як Гайнлі поїхав по тому, що він назвав "скромною справою", від підлеглого Вікінга Лангдела надійшло повідомлення:
„Риветті доставлена в столицю."
Як тільки я отримала цю новину через підчинений Віконта Лангдела, ми з фрейлінами вийшли в сад. Ми хотіли запросити Ріветті.
Нарешті ми чекали на карету, яка в’їхала у парадні двері. Вона просувалася черепашиним кроком.
Фрейліни, що позіхали від нудьги, опустили руки при вигляді карет. Карета зупинилася на невеликій відстані від нас.
Як тільки вона це зробила, у двері постукали карети. Потім вона з тріском відкрилася, і Ріветті одним стрибком опинилася на землі.
- Ваша Величносте!», радісно вигукувала Ріветі.
Ріветі швидко озирнулась і підбігла до мене з радісним виразом обличчя.
Віконт Лангдел був вражений її відсутністьм манер і замислився, чи повинен він зупинити її або ні. Перед тим як він це зробив, я зробила крок вперед і обняла Ріветті.
- Ріветті!», Віконт Лангдел зробив крок вперед з бажанням зробити їй зауваження.
Як тільки я обняла її, Ріветті розплакалася від перевищення емоцій.
- Ваша Величність, я сумувала за вами... Я так за вами скучала...», Ріветті не могла стримати своїх почуттів.
Коли я доторкнулася до її спини і відчула, як вона худорлява, то уявила собі біль, який вона, мабуть, перенесла.
Я погладила її ще кілька разів, а слова переривалися риданням.
Я чекала, коли вона випустить свої емоції на свободу. Зрештою, коли її сльози вщухли, я обняла її за плечі і повела всередину палацу.
Ходімо всередину, Ріветі.
***
Риветі продовжувала схлипувати навіть після того, як ми увійшли всередину.
Роза, принеси гарячого шоколаду.
Невдовзі вона повернулася з чашкою гарячого шоколаду. Я взяла її, щоб передати Ріветті.
Після кількох ковток Ріветті трохи заспокоїлася, і в неї стався напад ікоти.
- Мені дуже шкода... (Ік...) Мені не хотілося плакати ... (Ік...) По дорозі сюди я ... (Ік ...) ... не переставала думати: "Я не збираюся плакати... Я не збираюся ... (Ік ...)"»,- заплаканим голосом вибачилася Ріветі.
- Все гаразд.
Це було все, що я сказала, щоб заспокоїти її. Її обличчя спотворилося, як ніби вона знову збиралася заплакати. Але вона стримала сльози і випила гарячий шоколад.
Я боялася, що вона плакатиме ще більше, якщо я запитаю її, як у неї справи, тому я просто сіла поряд з нею і погладила її по спині. Через деякий час я прочистила горло і сказала привітним голосом.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr