Розділ 829 - Совешу визнається в любові. Частина - 3
Тепер була моя черга дивуватися. Я думала, що він не буде поводитись непристойно перед моїми фрейлінами, щоб зберегти свою гордість.
Ось чому я попросила їх залишитися. Я не очікувала, що він буде так себе поводитися перед ними...
- Для мене ти моя друга половинка. Як би ти не відкидала мене, я нічого не можу вдіяти окрім як наполягати, Нав'є. Ти мені потрібна як повітря, яким я можу дихати.
Сумління показало, що я хочу багато розповісти і в них була ніжна любов. Його губи здригнулися, коли він опустив очі.
Але він знову підняв голову, бо не хотів упустити нагоди.
Наші очі зустрілися. Мені здавалося, що він намагався запам'ятати кожну деталь мого обличчя. Лоб, очі, ніс, нос, борозни, губи, підборіддя, щоки, вуха і назад до очей.
Його погляд повільно блукав по моєму обличчю.
- Я люблю тебе, Нав'яви." ... ніжним тоном сказав Совешу.
- А я тебе немає.», Холодно тоном сказала Навіє.
- Це не змінює того, що я люблю тебе. Навіть якщо ти скажеш, що ніколи не повернешся до мене, я не можу заперечувати своїх почуттів. Я все своє життя думав про тебе як про свою дружину. Як я можу стерти наші дні разом?», хто-небудь тоном запитав Совешу.
Можливо, коли мине більше часу ніж ти вважав мене своєю дружиною, то нарешті будеш думати про мене як про родзинку.
- Чи це можливо? Я б тужив за тобою ще більше...»,- сумним тоном сказав Совешу.
- Іди і знайди цю ангельську жінку з срібним волоссям. Тоді це буде можливо.», Холодно тоном сказала Навіє.
- Срібне волосся...»,- задумливим тоном пробурмотів Совешу.
Він пробурмотів це задумливо, але в тоні його голосу чигала гіркота, ніби йому розповіли про вигляд Рашти.
Але навіть якщо б йому розповіли про те, як вона виглядала, здавалося, що він її не пам'ятає. Потім він знову подивився на мене.
- Я чув, що до тебе приходив командир 4 - ой дивізії Транснаціональних Рицарів. Можливо, він насправді прийшов через порт. Я збираюся повернутися, хоча ще не пройшло і двох тижнів.."
- Прощай.»,- холодним тоном попрощалася Нав'єрі.
Я говорила жорстким тоном. Сумно кивнув і прошепотів сумним тоном.
- Прощай... Я напишу тобі."
Нарешті він вийшов. Зачинивши двері, я повернулася на своє місце. Всі мої фрейліни нахилилися вперед і засипали мене запитаннями.
- Він кликав Вас виїхати з ним?
- Він чіпляється за її Величність ...? Що це було...?
- Він знову просив Вас повернутися до нього? ",- дражливим тоном запитала Графіна Джубел.
- Звичайно, ні.»,- різким тоном відповіла Нав'є.
Я різко відповіла і віднесла кошик до своєї кімнати. Коли я зняла тканину, кошик був наповнений листами. В який момент він написали все це?
Це було абсурдно. Я підняла кошик і зібралася повернути його, але тут побачила лист без конверту.
Коли я знову поклав її на ліжко і взяла листа, я побачила знайомий почерк.
Це єдиний лист, написаний мною. Інші - це листи туристів зі Східної Імперії: найманців, бізнесменів та інших людей, з якими я познайомився у столиці. Усі вони від людей, які тебе цінують. Читай їх по одному, кожен раз, коли тобі буде сумно.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr