Глава 820 - Дерзке прохання. Частина - 2
- Нав'язнені, тебе обдурили...»,- перемагаючим тоном сказав Совешу.
- Я знаю це... Я дійсно була обманена, то ти - роздратований тон сказав Навіє.
Я обернулася від нього, щоб піти, але Совешу не зрікався мене, він ніби був одержимий і переслідував мене куди б я не пішла.
Я прискорила свої кроки, але він пішов за мною, пришвидшивши свій крок у відповідь, до всього цього він не переставав говорити, ось же ламаний лист...
- Ти знаєш, що за людина насправді Імператор Гейнлі?
Я знаю його краще, ніж ти.
Ти його зовсім не знаєш.
Я закочувала очі, мені не хотілося слухати чергову нісенітницю Совішу, він знову вигадав якусь дурість і прив'язався до неї...
- Досить говорити мені дурості.... ще більше прискоривши крок.
Совешу говорив рішучим, наполегливим тоном, він був упевнений тим, що намагався довести і мені.
- Як тільки ти дізнаєшся, хто він насправді, ти не захочеш бути поруч з ним. "
- Залиш мене в спокої. Я не хочу слухати твою нісенітницю. її терпіння вже було на виході.
Незважаючи на моє грубе попередження, він цього не зробив, Совешу продовжив діяти мені на нерви.
Зрештою я перестала йти і змірила його поглядом цілковито незадоволений. Але вона не хотіла продовжувати розмову.
- У тебе такі гарні очі... Вони завжди були такими, але тепер вони ще красивіше...»,- ніжним тоном Совешу випалив раптовий комплемент.
- Совішу...!»,- не витримав цього балагана Нав'є крикнула на Совеша в весь голос, остання крапля її терпіння вичерпалася.
Це було марно, він був наче впертий осів, якому що не говори, йому все до одного місця ...
- Подумай про це, Навоте. Я зробив тобі боляче, так. Але я обіцяв любити і захищати тебе все своє життя. А як щодо Гейнлі? Ти не знала його довгий час, перш ніж вийшла за нього заміж. Ти знаєш, що це означає? Він просто закохався в твою зовнішність. Ти дійсно віриш, що той, кого ти нещодавно зустріла, може любити тебе вічно...?" - Совешу хотів посіяти зерно сумнівів в розумі Навіе.
Це неймовірно, він найменш відповідна людина, щоб говорити мені це, як у нього взагалі мова повернувся таке сказати? Адже саме він привів до палацу іншу жінку, коли ми ще були разом...
Коли я розлютилася, то побілила й застигла під ногами Совешу.
Але це не збентежило його і не злякало, а навіть викликало до мене ще більше зацікавлення.
- Твоє вміння такі цікаві...", справді тоном сказав Совешу.
Навіть якщо б ми з Гайнлі розлучилися, це не мало би до тебе ніякого відношення.
- Тобі буде сумно...», сумним тоном сказав Совешу.
Він нічого не помічає...? Може мені трохи натякнути йому ...? Я відповіла Совішу зневажливою тоном, схрестивши руки на грудях.
- Ти забув, чий дитина у мене всередині. Може мені нагадати тобі про це? "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr