Глава 810 - Трапеза двох Імператорів. Частина - 2
- Насправді, дивно, що Віконт Лангдел весь час був поруч з її Величністю...», трохи здивований тоном сказала Графіня Джубел.
Графінія Джубел встала на сторону Віконта Лангдела, але не зводила очей із водяних плям, які він залишив на дивані, неначе це викликало у неї огиду.
Зрештою графиня Джубел покликала служницю і попросила її витерти диван насухо.
Тим часом я сіла перед вікном, ховаючись ковдрою і подушкою.
Я поринула у свої думки, поклавши голову на підвіконник.
Мене не турбувало, що Віконт Лангдел відключався... Що мене все ще турбувало, так це справа Великого Герцога Лілтеанґа.
Якби Великий Герцог Лілтеанг перебував у нормальних умовах, не було б проблем, тому що він був покараний за свій злочин з схваленням Совешу.
Але це не так.
Як тільки стане відомо, що Великий Герцог Лілтеанг містився в нелюдських умовах, сторона Совішу може вимагати пояснень.
Якби я була на його місці, то подала б позов, якби інша сторона була ворожою країною.
Звичайно, стосунки між Східною Імперією та Західною імперією були не настільки поганими, щоб сказати, що ми ставилися один до одного як до ворожих країн.
Ні, навіть якщо ми не ворожі країни, я могла б спробувати скористатися з цієї ситуації і боротися за гордість Східної Імперії...
Могли з'явитися проблеми. Хоча я кілька разів злегка вдарилася головою об вікно, було важко здогадатися, чим це обернеться, оскільки поточний стан Совешу був м’яко кажучи ненормальним.
Як Гайнлі планує впоратися з цим...?
***
У цей момент Гайнлі був у просторій їдальні, яку зазвичай не використовували.
У центрі їдальні стояв досить довгий стіл.
Гейнлі сидів на одному кінці столу, а Совешу сидів у протилежному боці, і його слуги стояли по обидва боки.
Це місце було непрактичним для споживання двох, але Гайнлі вибрав його на цю подію.
Тому Гайнлі сказав з фальшивою усмішкою і привітним тоном.
- Сподіваюся, вам сподобається їжа. "
З'явилися два кухарі, щоб залишити їжу перед Гайнлі і Солешу, потім вони пішли.
Совешу пропустив його слова мимо вух і відразу перейшов до справи.
- Ну, що ви хотіли мені сказати?
Совешу відразу перейшов до головного, він не вважав за потрібне обмінюватися дружніми словами.
Хейнлі мав таку ж думку, тому відразу запитав: « Змініть мій дружній тон на ділову ».
- Пам'ятаєте, Великий Герцог Лілтеанг ледь не вбив хлопчика з однієї з наших аристократських сімей? "
У Совешу все ще не вистачало часу, щоб переглянути свій щоденник.
Маркіз Карл також розповідав йому про важливі події, але він не міг охопити все це за один день.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr