Глава 803 - Побіг Великого Герцога. Частина - 2
Мій помічник витер лоб хустком, який я йому дала, і швидко опустив руку, вираз його обличчя був вкрай винним. Він, здавалося, був не в змозі приховати свою нервовість, хоча я і не видавала його у цьому.
- Помічник.»,- спокійним тоном звернулася Навіє.
- Так, Ваша Величносте.
- Чи є ще щось, про що ти мені не повідомив?»,- цікавим тоном запитала Навіе.
Коли я запитала його безпосередньо, щоб розвіяти свої сумніви, мій помічник лише потиснув плечима, відвівши свій погляд в сторону, він явно щось приховує від мене.
- Що ти приховуєш?
Хоча він робив вигляд, що більше нічого не знає, мій хусток був безжалісно затиснуто в його кулаках тремтячою рукою, тому я наполягала на своєму питанні.
- Наскільки мені відомо, покарання Великого Герцога Лілтеанґа було проведено з згоди Імператора Совешу.»,- спокійним тоном сказала Нав'є.
- Вірно, Ваша Величносте.»,- підтвердив помічник.
Пряме покарання високопоставленого дворянина з іншої країни може легко призвести до конфлікту через честь і імміджа іншій країні, нікому б не хотілося падати в бруд обличчям.
Тому злочини високопоставленого вельможника з іншої країни зазвичай були скеровані безпосередньо не проти цього двореянина, а на його країну як протест.
Але цей випадок був іншим. Імператор Совішу дозволив Західній Імперії безпосередньо покарати Великого Герцога Лілтеанґа за його злочин.
Це питання аж ніяк не могло перерости в громадянський конфлікт. Тоді чому мій помічник прибіг у цей ранковий час таким нервовим і доніс мені таку новину?
- Випадково... Чи є щось ще з цього приводу, чого я не знаю?»,- строгим тоном знову наполягла На своєму питанні.
***
Добре вимощені дороги залишалися неушкодженими під проливним дощем. Але навіть дорога в ідеальному стані не могла зменшити дискомфорт, викликаний промоканням спіднього одягу.
- Чорт візьми!»,- вигукнув Великий Герцог Лілтеанг.
Великий Герцог Лілтеанг вирубався, натягуючи нижню частину свого незручного плаща, він став настільки мокрим і важков через воду, що тягни його до землі.
Він хотів зняти його відразу ж, але йому потрібно було приховати своє обличчя, поки він не добереться до Східної Імперії. Йому не хотілося, щоб його випадково розкрили і поправили назад у камеру.
- Куди ми йдемо? ",- запитав Великого Герцога, піднімаючи руку, щоб протерти очі через дощ, який затуманив його зір.
Чоловік з парасолькою тримав в одній руці карту із мокрими кутами і невторканий пробурмотів:
"Мм ..."
- Куди ми йдемо?- знову запитав Великого Герцога Лілтеанг підвищеним тоном.
Великий Герцог Лілтеанг пронизливо закричав, але, коли густа кров зібралася у нього в роті, його обличчя спотворилося, і він стиснув зуби.
Він прикрив рот, застонавши від гострого болю. Кров, яка стікала по кутках його губ, капала на землю.
- Ммм..." ...разу людина з парасолькою не могла чітко говорити.
Така нерішуча поведінка розлютила Великого Герцога Лілтеанґа, але він стримав свій гнів. Вона тільки що страждав від того, що не контролював себе.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr