Глава 794 - Загадковий малюнок. Частина - 4
- ..."-Нав'язь нахмурилася, їй не було зрозуміло сенс цього малюнка.
Мені потрібно було розшифрувати це, щоб я могла вирішити чи робити те, що хотіла. Але хоч би скільки я дивилась на нього, зображення було настільки поганим, що я не могла зрозуміти його значення.
Побачимо. Зверху вниз нанесені лінії з невеликим проміжком між ними, а в центрі-чрезмірна яскравість...
- Я не знаю, що це... Він нічого не сказав про це?
- Так, я запитав його. Дольші сказав: "Вона дізнається, як тільки побачить це"- процитував слова Величного Герцога Капмен.
Це був малюнок, який я б зрозуміла...
Я кивнула і обмінялася ще кількома словами з Капменом. Як тільки він пішов, я покликала фрейлін і показала їм мій малюнок, щоб вони висловили мені свою думку.
- Хіба це не жарт?
- Я думаю, він сміявся, коли малював цей малюнок...»,- сказала Графіня Джубел, з посмішкою на обличчі.
- Море? Хіба це не море? Хвиля. Хіба хвилі не блистять під світлом?
Але це було марно, мої фрейліни теж не розуміли цього малюнка.
Тепер, коли я опинилася в такій ситуації, мені трохи шкода, що спробувала передати свої почуття Гайнлі за допомогою картини. Чи буде Гейнлі почуватися загубленим, намагаючись розгадати сенс картини, яку я йому послала?
Звичайно, я не так вже погана в каракулі. Мої малюнки досить зрозумілі і доступні для розуміння.
Так, правда. Я добре вмію малювати, так що Гайнлі не міг відчувати себе загубленим, і він просто не зміг би зрозуміти мій малюнок якось по-іншому... Почекайте. Давайте подумаємо про це по-іншому.
Зазвичай прохання звучать у письмовій формі. У моєму випадку я відправила картину з наміром потішити Гайнлі способом, відмінним від звичайного.
Однак Дольші міг би написати своє прохання письмовою мовою або передати його через Капмена.
Проте він відіслав зображення, хоча знав, що не має таланту до малювання. Я думаю, що це важливий момент.
У той момент, коли я прищурилася, тому що відчула, що якась підказка прийшла мені в голову, до кімнати увійшов Віконт Лангдел.
Здавалося, він прийшов повідомити мені про щось, але спочатку до нього підійшли мої фрейліни, щоб запитати його думку про значення малюнка.
Віконт Лангдел на мить затримав на ньому погляд і висловив свою думку.
- Хіба це не стіна? Я думаю, що це стіна.», вираз обличчя Вікінта Лангдела був задумливим.
- Стіна...?», трохи здивованим тоном запитала Роза.
Тепер, коли Ви згадали про це, це дійсно схоже на стіну, Ваша Величносте.»,- сказала Графіня Джубел, по-новому подивившись на цей малюнок.
- Це правда... Звідси сюди-стіна, а те, що в центрі... Що це може бути...?», цікавий тоном запитала Мастас.
В той час як мої фройліни сперечалися з цього приводу, Віконт Лангдел дивився туди-сюди між моїми фрейлінами і мною.
Він хотів щось сказати мені, але мої фрейліни втягнули його у справу з нерозбірливим рисунком і Вікінта Лангдела не було й шансу вставити слово по тій справі за яким він прийшов до мене.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr