Глава 790 - ненавиджу тебе... Частина - 3
Як довго я була занурена в свої думки...? Це був голос одного з моїх помічників по ту сторону дверей, який змусив мене прокинутися від своїх думок.
Коли я зателефонувала в маленький дзвіночок над столом, до кімнати швидко увійшов мій помічник.
Він тримав у руках гарну золоту коробку з несловим виразом обличчя.
- Ваша Величність. Імператор Совішу попросив мене передати це Імператріце.»,- шанобливим тоном сказав помічник.
Коробка була середнього розміру. Совешу прислав це мені ...? З якою метою він це зробив і що він поклав всередину...?
Зберігаючи невиразне обличчя, щоб приховати своє здивування, мій помічник поставив коробку на стіл, з боку це було схоже на якийсь романтичний подарунок.
Коли я ввела йому на вихід, він незручно вклонився і вийшов з кімнати.
Як тільки мій помічник вийшов, я розірвала незвичну упаковку з темно-коричневого дерева.
Відкривши кришку, я знайшла на дні коробки м’яку кремову тканину і три великих персика зверху. Невже ці персики є намоком на той самий день ...?
На внутрішньому краю коробки також була червона записка, я взяла її в руки, розгорнула і прочитала про себе.
— Я купив їх, думаючи про тебе.
Я поставила кришку на місце і піднесла руку до лоба. Я знала, що він збожеволів, але була приголомшена, коли дізналася, ніби його розум був сильнішим за мене.
Я даремно тривожилася через різкі слова, які я сказала йому минулої ночі, Совешу просто непробивний ...
Він поводився так, ніби щиро покаявся, але він прислав мені персики на наступний день? Ти що, знущаєшся наді мною ...?
У люті я вирвала аркуш паперу з першого попадаючого під руку блокнота і виплеснула туди свій гнів грубим каліграфічний почерк, Совешу остаточно розлютував мене...
***
Коробка була повернена Совішу, її приніс помічник Вів'є.
З ввічливими вибаченнями, в яких говорилося, що вона дуже цінує це, але існують причини, через які вона не може прийняти цього.
Як тільки помічник Найв’яже пішов, Совішу відкрив коробку. Хоча він думав, що вона не прийме її, але все одно залишить її собі з поваги до сусідньої країни. Йому було трохи сумно, що вона відразу ж повернула її назад.
З дитинства у нього були сварки з Нав’є, але вони ніколи не були серйозні, це були звичайні невинні суперечки через будь-яку нісенітницю, які бувають в усіх людей.
Тому він не знав, як вибачитися за раптову ненависть Навота.
- Навіле навіть не захотіла зі мною розмовляти...»,- розчарованим тоном пробурмотів Совешу.
Коли він побачив, що персики залишаються в коробці, то помітив зм’ятий аркуш паперу біля червоної записки.
Як тільки він дістав папір і розгорнув його, то побачив кілька різких фраз на почеркі.
— Скільки годин пройшло відтоді, як я ясно поговорила з тобою і дала зрозуміти свій склад розуму? Якщо ти відчуваєш хоч краплю жалю, тобі слід виїхати звідси. Ти дійсно безладний...
- Скільки годин тому...?
Днівовий Совешу поняття не мав, що ввечері Совішу зустрічався з Навіле, як і Нувіті гадки не мала, а розмовляла з нічним.
Сьогодні вранці він побачив записку, яку залишив Совішу тієї ночі, в якій він запитував себе, чи хоче він, щоб вони померли разом, але ніколи не думав, що це тому що він зустрів Нав'є...
Суму витягнув записку, яку залишив увечері Совішу, щоб вивчити її, потім скоккав папір у руці і роздратовано відкинув в сторону.
Вмерти разом? Хіба не він той, хто все псує кожного разу, коли керує нашим тілом? Схоже, вчора відбулася важлива розмова...
Чи не варто йому хоча б розповісти мені про це? По - перше, хіба не його вина, що Нав’ята так холодно ставиться до нас?
Чи ж він не розлучався з Навотом, хоча це був добрий шлюб? Як він міг розв'язати з Навье заради якоїсь невільниці?
- Ненавиджу тебе...»,- лютим тоном сказав Совешу.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr