Глава 782 - позбудься його! Частина - 2
Я згадала, що Совешу послав Евелін, як тільки я була важко поранена, це так само було плюс у карму Солеша.
Я згадала його темні очі, коли наші погляди перетиналися, проїжджаючи повз в кареті, ці очі були повні смутку і жалю.
Може бути, Совешу дійсно турбувався про мене, як він і сказав, це цілком може бути правдою, в якійсь мірі.
Людина може реагувати на різні почуття одночасно. Можливо, він стурбований про мене так само, як і про феномен занепаду магів.
Але це не означає, що обидва турботи мають однакову вагу. На мій погляд, занепокоєння Совешу за мене було незначним.
Це було набагато нижче його пріоритету, його більше хвилював феномен спадка магів. Це розлютило мене, що тоді я для нього лише іграшка.
Мене злить, не те що його турбота про мене була незначною, а те, що він намагався приховати свою головну мету, висунувши на перший план цю невелику турботу, щоб приспати мою пильність.
Якщо він прийшов сюди з якоюсь метою, він повинен був прояснити це відразу ж. Не прикидаючись, що шкодує, не вдаючи, ніби страждає, і не припускаючи себе за мене заради власних інтересів.
- Ну, це не так... Ти знаєш це... Ти мене добре знаєш ...»,- поспішним тоном намагався виправдатися Совешу.
- Я тебе не знаю.
- Навi...»,- однимии лише губами пробурмотів Совешу.
- Я нічого про тебе не знаю. Тому, кого я думала, що знаю, і в голову не прийшло б позбутися від мене через те що він закоханий у іншу жінку.."
- ...!"- Совішу не знав, що сказати, він просто дивився в спину Нав'ята.
Більше я нічого не почула позаду себе. Я негайно вийшла з кімнати і пішла геть по коридору.
Я навіть не згадала, що в тій кімнаті, де таємно прослизнув Совішу, не було ніяких секретів, які треба було б шукати.
Я була впевнена, що він зрозуміє це без необхідності говорити йому про це, адже це було очевидно.
З кожним моїм кроком по темній підлозі роздавався м’який стук підборів. Віконт Лангдел чекав мене в кінці коридору і, як тільки я з'явилася, спокійно схилив голову.
Він закінчив говорити?
- Ходімо.
Я йшла попереду, а він обережно слідував за мною. Я так і не повернула голови в бік тієї кімнати, поки не добралася до своєї кімнати. Потім я сіла на ліжко і занурилася у свої думки.
***
Повернувшись у своє тимчасове житло, Совішу закрив очі і з досадою вдарився головою об стіну, як тільки закрили двері, його настрій зараз було вкрай поганим.
Незважаючи на те, що йому хотілося пити, чи не викличе він знову галюцинацію Нав’ята? ЕЯнбй блЮиейб ьрпхт, рпфЭуей п Кэсйпт.
Сумління, яке тримав одну руку на грудях, важко дихало, потім він нахилився і сильно прикусив нижню губу, маленький струмок крові почав текти з місця укуса.
Він повільно сповз по стіні, стиснувши щелепи, щоб придушити крик болю, що б’ється з глибини його душі. Сидячи на підлозі, він проливав безмовні сльози і водночас стримував бажання заплакати у весь голос.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr