Глава 775 - В’язень Хейнлі. Частина - 2
- Можливо, у людини з яким він бився було хороше тіло. Я маю на увазі, чи виглядав він як перевдяганий вартовий?»,- цікавим тоном запитала Навіе.
Чи не виявиться так, що Гайнлі послав свого чоловіка стежити за Совешу, той помітив стеження і попався з ним? Дивно... Навіщо робити це особисто, якщо він був у супроводі своєї сторожі ...?
Або він спеціально організував це шоу, щоб приховати, що вивчає феномен занепаду магів, підозрюючи що за ним стежать люди Гейнлі...?
- Ні, цей чоловік був п'яницею, який відпускав всілякі вульгарні образи. Не було ніяких ознак того, що він був експертом в бойових мистецтвах або умілим шпигуном."
Що, чорт візьми, сталося ...? Я подивилася на Вікінта Лангдела в ще більшому замішанні. Віконт Лангдел зітхнув, перш ніж пробурмотати свої наступні слова неоднозначним тоном.
- П'яниця погано відгукувався про її Величність... Почувши це, Совішу став на Вашу захист ...."
***
На моєму столі були розкидані різні документи з виникненнях питань, їх було дуже багато, але всю цю роботу потрібно було зробити.
Але мої думки були в іншому місці, тому я не могла зосередитись на роботі і думала про будь - що інше, але не про роботу.
Коли я злегка постукала по листку кінчиком пера, на білому папері з’являлися чорні плями, ніби я була дитиною, який не вміє писати.
Зрештою я змокла цей аркуш і взяла новий. Це був вже дев'ятий, настільки я була зациклена на тому, що дізналася.
Я змочила вісім аркушів разом, тому що не знала про справжні задуми та вчинки Совешу.
Я все ще не знала, чому Совешу опинився в цьому незрозумілому ресторані, для мене це було загадкою, як і багато іншого.
Можливо, він дійсно прийшов туди через явище занепаду магів, можливо це було в чомусь іншому і взагалі, з яких пір Совішу став таким непередбачуваним...?
Але це не применшувало того, що Соловешу захищав мене. Він заступився за мою честь, хоча й не повинен був цього робити.
Тим більше, він переховувався, але втягався у бійку, тому що розлютився, почувши образи на мою адресу ...
- Я сподіваюся, що він скоро відновить свої спогади ..."- задумливим тоном пробурмотіла Нав'є.
Імператор Совішу ніколи б так не вчинив. Я б хотіла, щоб гордий і зарозумілий Свешу повернувся, аби я могла ненавидіти його всім своїм серцем.
Чи ж це не жорстоко, що я навіть не можу ненавидіти всім своїм серцем чоловіка, який завдав мені болю?
- Ваша Величність. Імператор Гейнлі тут.
Скомкавши дев'ятий лист паперу і кинувши його на стіл, я нарешті змогла припинити цю безглузду поведінку, і повернулася в реальність від своїх роздумів.
Однією з причин цього було відвідини Гайнлі, це підняло мені настрій і прогнало погані думки, хоча б на час.
Впусти його.
Як тільки я це сказала, я кинула іспанкуні, скомкановані аркуші в смітник на іншій стороні столу та розклала перед собою необхідні документи.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr