Глава 771 - Вражає Совішу. Частина - 2
Я попросила його з'ясувати, чи дійсно це Совешу, в що, чорт візьми, він залепався і де його носить...?
Коли моє серце почало битися ще сильніше, Дольші запитав мене зі своєю широкою посмішкою гордим тоном.
- Ти хочеш, щоб я допоміг тобі...?
"Допоможь мені...?..." Але Нав'яви зараз було не до цього.
Ні, не треба думати, що він має на увазі ... Будь-хто, хто не дурень, зрозумів би, що я зачинила обличчя віялом, щоб мене не побачив чоловік, який зараз піднімається по сходах. Це був Імператор сусідньої країни, і я певна знайома з ним особисто тому що намагаюся від нього сховатися, відповідно мало ймовірно, що імператор сусідній країні буде особисто знайомий з якоюсь простолюдинкою, навіть якщо вона дуже багата, а це означає що я не так проста, як хочу здатися.
Замість відповіді я вставала, закривши обличчя веером майже повністю, залишивши невеликий простір для очей, щоб бачити куди я йду.
Хоча я була спантеличена тим, що зустріла тут Совішу, але не можу сперечатися з ним у громадському місці.
Також не було потреби показувати незгоду розлученій парі перед другом Великого Герцога Капмена, і перед усіма іншими відвідувачами кафе, так само було б не дуже добре, якби люди побачили свою імператрицю замасковану під іншу людину, це привело би до поширення безглуздих чуток, як наприклад: « Імпірарія Нав’ята таємно зустрічалася з коханцем...».
- Я сподіваюся, що ми скоро побачимося знову ..."- швидким тоном проговорила Навіє.
Я зрозуміла, що я була дуже формалізована у прощанні, намагаючись приховати свою невідкладність, але вже відвернулася від нього і не дочекавшись відповіді.
Якби я зараз оглянулася назад, щоб виправити свої слова, це було б ще більш дивно, тому краще рішення було просто піти.
Ніби нічого не сталося, я йшла з прямою спиною, не дивлячись на Совешу, з боку я певна виглядала дуже підозріло, але у мене не було іншого вибору.
Я пройшла повз Совешу, який стояв на сходах третього поверху, звичайно ж було очевидно, що він відразу впізнав мене по очах.
Я сподівалась, що Совешу зупиниться, але він погнався за мною, щоб поговорити і його не турбувало те що це відбуватиметься на очах у великої кількості людей.
Я повинна йти вперед, не озираючись назад, сподіваюся мені вдасться втекти від нього і він не створить мені ще більше проблем...
Незабаром я зіткнулась з Великим Герцогом Капменом, який піднімався з першого поверху на другий, і я так само пройшла повз нього не затримаючись тут ні на секунду.
Коли він озирнувся на мене, у нього було таке обличчя:
"О, Боже мій...!"
Я не знаю точно, що сталося, але, схоже, Совешу відстав по дорозі, можливо він вирішив не звертати на нас надмірної уваги.
- Міс Наві ...", стурбованим тоном гукнув Великий Герцог Капмен.
- Я піду першою...», які торкнулися тоном коротко відповіла Нав'ята.
Я недбало відповіла Великому Герцогові Капмену і продовжувала спускатися по сходах, щоб швидше покинути це місце.
Як і очікувалося, Совешу пильно стежив за мною й потиху покликав мене впевненою тоном перед тим, як я сіла в карету.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr