Глава 752 - наша дитина буде птахом ...? Частина - 4
- Значить, тобі подобається не мій запах, а аромат ванної...»,- з переможеним розчаруванням сказала Навіе.
- Що...?»- застрелився Хейнлі, серйозно сприймав слова Навай.
- Я просто пожартувала...."
Чому він так нервує...? Я підняла очі і обережно притримала підборіддя Гайнлі рукою, він зітхнув, немов його щось турбувало.
Потім він відкинув голову назад і відразу ж вкусив мої пальці, не завдавши мені шкоди.
- Ти завжди кусаєш мене ...»,- незадоволеним тоном пробурмотала Навіє.
- Тому що я птах.»,- пояснюючим тоном сказав Хейнлі.
- Ти кажеш, що ти птах, тільки коли тобі це зручно.»,- підозрілим тоном сказала Навіе.
- Але це правда, я дійсно птах."
Це було правдою, він дійсно був птахом, хитрою і голою пташкою.
Наша дитина теж буде птахом?
- Ймовірність того, що він буде птахом, становить сто відсотків.»,- впевнений тоном сказав Хейнлі.
- ..."- нахмурилася Навіле, занурившись у свою думку.
- А...? Чому у тебе таке серйозне обличчя, моя Імператриця?»,- стурбованим тоном запитав Хейнлі.
- Я боюся ...",- неперевіреним тоном сказала Навіє.
- Моя Імператриця?
Гейнлі вийняв мій палець з рота і міцно обняв мене за таллю, ніжно притиснувши до себе.
- Що відбувається ...?
Але на відміну від його слів, він тримав дві мускулисті руки міцно мене не збираючись відпустити.
До цих пір я серйозно не задумувалася про це, яку птицю буде наша дитина ...? Чи буде він схожий на Королеву ...?
- Якщо наша дитина змішається з іншими птахами... Як я можу відрізнити його від інших?», стурбованим тоном запитала Нав'є.
Але як тільки я зізналася йому у своєму страху, серйозний вираз обличчя Гайнлі зникло, і він розсміявся, ніби це було найбільш забавною річчю, яку він коли-небудь чув.
- Не смійся! Це дуже серйозно. Всі птахи в моїх очах виглядають однаково.
Я говорила холодно від сорому, але Хейнлі не дав себе обдурити і запитав підозрілим тоном, коли він потерся своєю щокою про мою.
- Ти мене теж плутаєш з іншими?
- Ні, не тебе. Ти особливо великий і привабливий.
- Не хвилюйся, я зможу відрізнити нашу дитину.
Серйозно? Але хіба я теж не повинна відрізняти їх? Раптом наша дитина відлетить кудись, і замість нього я буду виховувати звичайну птицю ...
Коли я без видимої причини поклала руку на живіт, то відчула, що наша дитина в глибині душі сміється над цією ситуацією.
Заспокоївшись минулої ночі в обіймах Хейнлі, я дуже шкодувала, що не була максимально холодна з Совешу, Я не повинна була вимовляти йому ні крапельки своїх емоцій, мені потрібно було бути якомога холодною і байдужою, не залежачи від того, як він мені скаже.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr