Глава 750 - наша дитина буде птахом ...? Частина - 2
- ..."... вираз обличчя Навіе став серйозним.
- Схоже, це так...»- переконався у своїй догадці Хейнлі.
- Так.
Замість подальших пояснень я міцно схопила меч і впевнено попрямувала до дерев'яного кукле, збираючись безжалісно вибити її.
Потім я перехопила дерев’яну руку обома руками і замінила трохи сили, вдаривши дерев'яту ляльку по голові, вдаючи, що це голова Совішу.
(Бам),- меч відлетів від голови з глухим стуком.
(Бам, бах...)
***
Маккенна доклав Хейнлі, що бачив Імператрицю Навіє в супроводі Мастаса з дерев'яним мечем на треніровому майданчику, йому здалося, ніби вона була розсердена на когось, бо удари меча, які вона наносила по дерев"яних кукле, були досить сильними.
Імператриця Навіє була максимально зібрана і рішуче налаштована. Здавалося, що вона думала про цю кукле так, як ніби це були Ви, ну або хто-небудь ще, хто міг її розізлити ... Ось що я маю на увазі.."
- Серйозно?
- Звичайно, звичайно! Мастас навіть давала їй певні команди, але її Величність їх не вловила. Так що вона злилася. Мастас більш досвідчена у використанні зі зброєю, тому для неї це здається дуже легким, але не імператриці Нав'є.." - схвильованим тоном відповів МакКенна.
- Невже моя Імператриця така войовнича людина...?»,- цікавим тоном запитав Хейнлі.
- У кожної людини є войовнича сторона. З боку вона може здаватися дуже милою жінкою, але іноді мені приходять в голову дуже тривожні думки, коли я бачу її Величність сердитою...»,- неоднозначним тоном відповів Маккенен.
- ...!»,- Хейнлі нахмуріл брови і замислився.
- Ви повинні працювати ретельніше! Ви повинні працювати ретельніше! Ось що казала їй Мастас. Це було дивовижне видовище... Я маю на увазі ... вона так старанно тренувалася що...»,- додав МакКенна, процитувавши Мастас.
Коли Мак - Кенна, який з захопленням говорив, розмахуючи руками, нервово змінив свої слова, Гайнлі спокійно усміхнувся і похвалив його лагідною усмішкою.
- Ти такий милий, МакКенна.
Маккенна зробив похмуре обличчя і запитав скептичним тоном.
- Ви жартуєте...?
Хейнлі похитав головою з м'якою посмішкою і сказав впевненому тоном.
- Це правда. Я серйозно."
У Маккенни мурашки побігли по шкірі, і він потер руки, щоб позбутися їх.
- Не кажіть дурниць... Ви мене бентежите...», збентежений тоном сказав МакКенна.
Хейнлі фикнув, потім схрестив руки на грудях і знову став серйозним, перестав знущатися над МакКінною.
- Загалом, схоже щось сталося...»,- стурбованим тоном сказав Хейнлі.
Почувши це, МакКенна відчув полегшення і полегшено зітхнув, бо знущання Гайнлі припинилося.
Тоді Маккенна сказав тихішим голосом, ніж раніше.
- Це може бути ...."
- Це не живопис. на що Маккенна відповів:
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr