Глава 714 - тривога Хейнлі. Частина - 1
Коли ми з Гайнлі прощались, то вже 69 разів шкодував за тим, що погодився приймати ванну разом зі мною.
- Я не повинен був погоджуватися приймати ванну з тобою ...",- знову пробурмотів Гейнлі.
Здавалося, для нього це була психологічна тортура... Адже він не міг продовжити розвиток нашої діяльності і надатися тілесним утіхам...
Але я була дуже задоволена, мені було приємно отримувати від нього його ласку і всі ці ніжні дотики, усі ці гарячі поцілунки, якими він обсипав моє тіло.
Задоволена тим, що вперше за довгий час я відчула тепло його оголеного тіла, я буквально розчинилася в Генлі і насолоджувалася кожним хвилином.
У той час як Гайнлі поводився так, наче це була тортура, його почервоніле обличчя говорило про зворотній бік, напевно йому було так само приємно, як і мені, просто йому дуже важко стримувати своє бажання.
Він здавався щасливим і задоволеним, його очі були повні бажання, гаряче тіло було сексуальним звабливим, а губи манили мене впитися в них, одним словом ми були поглинуті один одному.
Через деякий час, після того як ми прийняли гарячу ванну, ми жартували і сміялися один на одного, лежачи пліч-о-пліч у ліжку в моїй кімнаті, нам було дуже весело, атмосфера в кімнаті була задоволеною.
Може бути, тому що я була сонною... Просто говорити дурощі, дивлячись в його фіолетові очі, заставило мене відчувати себе так, ніби я затуляла у хмарах, Гейнлі наче був моїм наркотиком.
Сміх, природно, лиався з мене, наче я була п'яна або прийняла веселі пилюки, настільки хороше у нас було настрій, Хейнлі був як ніколи ігривим та забавним.
Але в процесі нашого веселощів сон почав надихати мене, і мої очі почали мимовільно закриватися, а у цей момент, коли я вже була максимально розслаблена і готова була піти до світу снів...
- Ваша Величність...! Ваша Величність...! Ви все ще не спите...? "
Я почула, як МакКенна відчайдушним тоном кличе Хейнлі з іншого боку дверей, повинно бути у нього були якісь термінові новини, які потрібно було повідомити якомога швидше.
Хейнлі нахмурився, але мовчки встав з ліжка і попрямував до дверей, він безумовно був роздратований тим, що наша ідилія була раптово порушена МакКенна, мені так само, як і йому це не сподобалося, а що вдіяти.
Незабаром Гайнлі відчинив двері, і я почула, як він, не приховуючи свого роздратування запитав.
- У чому справа?
Загорнувшись у простирадло, я стежила за спиною Гайнлі і намагалась почути про що вони говорять, але в мене нічого не вийшло, МакКенна та Гейні говорили в пів голосу.
В якийсь момент вираз обличчя Гейнлі швидко стало жорстким, незабаром за цією жорсткою послідувала холодна усмішка, це була досить цікава зміна емоцій.
Які новини приніс МакКенна, що Хейнлі відреагував на них таким дивним чином...?
Я не могла повністю почути їх голос, тому неможливо було зрозуміти, чим це призвело до цього. Але мені здалося, що у діалоговому вікні між ними була коротка згадка про Марказя Карла.
Через кілька хвилин після того, як Маккенна Гайнлі пішла додому, повернувся в ліжко з неоднозначним виразом обличчя, ця новина безумовно вплинула на нього...
Але замість того, щоб лягти поруч зі мною як раніше, він просто сів на кутку ліжка з стурбованим обличчям і занурився у свої думки.
- Що сталося...?
Коли я запитала його з занепокоєнням, Гайнлі безпорадно опустив погляд і повернувся в мою сторону.
- Хейнлі...?
- Маркіз Карл повідомив Маккене, що Імператор Совішу хоче залишитися тут на п'ятнадцять днів, щоб прийти в себе...»,- задумливим тоном пояснив Хейнлі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr