Глава 669 - хороші новини. Частина - 1
- Совішу послав тебе?», трохи здивований тоном запитала Нав'є.
- Так. Як тільки він дізнався цю новину, він негайно покликав мене і наказав врятувати її Величність.
- ..."Навіше занурилася у свої думки нічого на це не сказавши.
Я пам'ятаю, як увечері в день суду над Раштою Совешу плакав біля стіни навколо особняка моїх батьків, поки я не поїхала до карети, це було досить жалюгідне видовище...
Чи повинна я написати йому лист подяки...? Все-таки він приклав свою руку до порятунку мене і мою дитину...
Евелін приходила раз на день, щоб використовувати свою цілющу магію, давала мені ліки від палацових лікарів. Я також відпочивала в ліжку і добре харчувалась, тому моє тіло швидко відновилося та зміцніло.
На мить мені здалося, що я дійсно помру...
Що дитина всередині мене теж помре...
Це були жахливі думки, від яких мені хотілося позбутися якомога швидше...
Якби все склалося по-іншому, якби я не використовувала свої сили несвідомо, якщо б я і зовсім ними не володіла, коли б до мене на допомогу не підсував Великий Герцог Капмен, то результат був би вкрай сумним...
Тепер мій фізичний стан майже повернувся до життя, мене це дуже тішило те, що про моє психічне здоров'я, на його відновлення потрібно трохи часу.
- Ось що думає моя Імператриця ...",- сказав Хейнлі у відповідь на слова Навіє про те, що вона здорова.
Але Гайнлі наполягав, що я ще не видужала.
- Я думаю, ти трохи перебільшуєш...»,- серйозним тоном сказала Навіе.
- Перебільшую ...? Моя імператриця, якби все було навпаки, ти б так само хвилювалася, як і я ...»- рішучим тоном заперечив Хейнлі.
Незважаючи на мій обурений погляд, Гайнлі тримався стійко і ніяк не хотів відступати.
- Ти все ще не в порядку. Ти повинна залишатися в абсолютному спокої, поки повністю не одужаєш.." - все тим же рішучим тоном наполягав на своєму Гайнлі.
- Гаразд, перестань мене лаяти...»,- роздратованим тоном відступила Нав'є.
Коли я роздратовано повернула голову, Хейнлі підійшов до зголовку ліжка, однією рукою взяв із візки для їжі маленьку миску, а іншою срібну ложку.
- Ти хочеш знову мене нагодувати? Ти хочеш, щоб я розтовстіла?
Вона вже мала таку надмірну опіку, але з іншого боку вважала це надто зайвою.
- Моєю Імператрице потрібна їжа щоб швидше видужати.»,- милим тоном відповів Хейнлі на обурення Навіе.
- Мої руки в порядку..."- сказала Нав'є натякаючи на те, що вона може поїсти сама.
- Моя імператриця, якби все було навпаки, ти б зробила те ж саме для мене.», Хейнлі був озброєний сильним аргументом.
- ..."- нахмурилася Нав'є.
- Давай... Відкрий рота і скажи "аа". Це гов'яй суп, який тобі подобається.." - турботливий тон сказав Гайнлі.
У його очах Вів'є була, як маленька дитина, яка не хотіла їсти те, що приготувала мама.
Хоч би як я хотіла відмовитися від цього, я не могла, тому що Гайнлі використав "якщо б все було навпаки..." в якості зброї, це було нечесно.
Не було ніякого способу боротися з цим, мені залишалося тільки здатися і змиритися з тим факт, що тут я безсила щось зробити.
У будь-якому випадку, мабуть для Гейнлі, який не міг нормально спати всі ці дні, поки я була в комі, було гірше, ніж для мене, яка миттєво втратила свідомість і міцно спала.
Мій брат, мої фрейліни і батьки, які в поспіху повернулися до Західної Імперії... Всі були дуже стурбовані тим, що сталося.
Маккенна навіть молився за моє здоров'я, переживання близьких мені людей і не тільки, зворушило мене.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr