Глава 635 - річчя з сином. Частина - 2
- Ваша Величносте...»,- пробурмотів Маккенна ледве зтримуючись.
Він не міг плакати, тому запитав його з почервонілими очима.
- А як же Старий Герцог Земенсія? Його зловили?»
Зсередини щільно закрита залізниця постійно доносилася гучний скрегіт і викрикуючий крик болю.
Кров текла з-під залізних дверей і створювала невеликі калюжі.
Злякані лицарі Імперської гвардії сконули пересохлу слину, стискаючи кулаки.
Рицарі-підпоручники, з якими він зустрічався Хейнлі і з ким він безпосередньо працював у роки свого правління принцем, були спокійні, тому що вони знали особистість Гайналлі, але не лицарі Імперської гвардії.
Вони все ще вважали Імператора Гейнлі безтурботним принцем-плейбоєм, який жив легким і розкішним життям.
Хоча він міг виконувати свої обов’язки Імператора ліпше, ніж очікувалося, це часто пояснювалось тим, що Імператриця Навіє була поряд з ним, щоб вести його на правильний шлях.
Проте загальний погляд змінився, коли розлючений Імператор Гайнлі наказав доставити Старого Герцога Земенсію та тіло його сина в темницю, потім особисто увійшов всередину з одним із надійних людей і замкнув залізні двері зсередини, заказавши не турбувати його.
З тих пір крики болю не переставали, здавалося, що він особисто вже кілька годин катує Старого Герцога Зіменсію.
Вони не знали, що відбувається всередині, які викликало ці скрегети і скільки крові пролилося по ту сторону дверей, раз її частину прокинулося крізь щільно закриті двері.
Після п’яти годин крики нарешті припинилися.
Лицарі Імператорської гвардії були мимовільно відчувати полегшення, розламати плечі і руки, які весь цей час були напружені.
- Все закінчилося?»- запитав один з лицарів.
***
Хейнлі ще не закінчив, він був дуже злий, його злість неможливо описати словами.
Коли Гайнлі відклав інструмент, який тримав у руці в сторону, підійшла Мастас і взяв його.
Мужні лицарі Імперської гвардії злякалися тільки звуку, який доносився із підземелля, але вираз обличчя Мастас був байдуже.
Вона була відома тим, що була безжалісна своїми навіть голими руками настільки, щоб її назвали "кровові руки".
Вона могла бути надзвичайно холодною навіть по відношенню до людини, на якої не тримала зла, але зараз була дуже зло через те, що сталося з Нав'є. Рулeйт здiллaв.
Вона була в такій люті, що хотіла розірвати на частини труп Герцога Земенсії власними руками, вона так само дуже жаліла про те, як і Гайнлі бажала занести свій внесок у помсту.
Старий Герцог тремтів, дивлячись на Гейнлі, він навряд чи міг зберігати свою свідомість, здавалося, що він може відключитися або померти в будь-який момент.
Кутики рота Хейнлі злегка піднялися в холодній, мстивій усмішку.
- Я не можу повірити, що роблю це своїми руками з людиною, яку колись поважав. Рулeйт здiллaв. Хіба світ не дуже дивний, Старий Герцог?" запитав Гейнлі все з тією ж посмішкою на обличчі.
- У тебе немає... Типи... Імператора... Ти ніколи не зможеш бути... справжнім імператором.
Я імператор.
З посмішкою Хейнлі підняв ногу і вдарив їй Старого Герцога в голову, від чого той впав і ударився об підлогу.
- А... А-а... Навіть... Якщо ти зробиш це... Ты... нічого... не доб'єшся ...»,- простоал Старий Герцог, риваючись від нестерпного болю.
Хейнлі холодно посміхнувся, найнявшись на тіло Старого Герцога, здавалося, що він отримував бажаного задоволення, але для нього цього було мало.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr