Глава 609 - людина, якій можна довіряти. Частина - 5
У цей момент пролунав раптовий тріск, і карета різко зупинилася.
- Що відбувається?
Рашта мовчала, широко розкриваючи очі.
Але її серцебиття було таким гучним, що вона не могла чути що відбувається зовні.
Хоча це може здаватися абсурдним, Рашта почувалась саме так.
З бігом часу їхні голоси стали чіткішими.
Ім'я "Барон Лант" і ім'ям Gernог Туаніан зплили в натовпі голосів.
"Герцог Туанія?"
Не встигла вона здивуватися несподіваному імені, як раптом відчула, що карета перекинулась.
Розчарована, Рашта прибрала руки з колін і спробувала втриматися на внутрішній стороні сидіння кінцівок.
Карета, яка повністю обірвалася набік, зупинилася після сильного удару.
Рашта не могла встояти на ногах і впала на бік.
Вона з усіх сил намагалася обома руками зняти кришку сидіння.
Однак після того, як вона перекинулась, то опинилася в незручному положенні для транспортування.
Незважаючи на високу кришку сидіння, її не було важко відкрити.
Проблема полягала в тому, щоб вибратися.
Їй довелося трохи піднятися, щоб досягнути висоти, на якій вона могла б вибратися самостійно, але внутрішня частина сидіння була настільки вузькою, що в ній не було місця для пересування.
Але на вулиці було забагато метушні, щоб залишатися в кареті.
- Я сказав, що всередині нікого немає!"
- Невже нікого немає? Ви маєте на увазі, що я можу проколоти списом всю карету?»
- Ви не можете торкатися чужу карету без дозволу!»
- З яких це пір Ви стали таким наївним, барон Лант? А?»
- Ви не можете цього зробити! Ви не можете цього зробити!"
- Я заплачу Вам за карету. Вартові, пронизуйте списами всю карету!»
- Так!
Рашта нервово намагалася вибратися з тісного простору обома руками, але воно продовжувало ковзати.
Її руки тремтіли... Вона запаникувала.
У цей момент гостре вістряючи списи зі скрипливим звуком пронизувало верхню частину сидіння.
- Ааа!
Рашта перелякано скрикнула.
У списа, який проколов карету, не було ані найменшого жалю.
Як тільки спис пронизує нижню частину сидіння, Рашта була впевнена, що її заріжуть.
Кілька копій з однаковою силою прокололи карету.
- Витягніть мене! Витягніть мене! Всередині хтось є! Витягніть мене!"
Рашта перелякано скрикнула.
Як тільки вона це зробила, списи пронизували карету і зупинились.
Рашта плакала, її обличчя було вкрите слізьми.
Її голова була в безладді, вона навіть не могла думати про те, як дивно, що вони прокололи карету своїми списами, замість того щоб спочатку оглянути її нутрощі.
Невдовзі після цього двері з гуркотом відчинилися, і кілька великих рук витягли її з ніші.
Коли Рашта побачила ситуацію зовні, її тіло тремтіло.
Солдати оточили її з усіх боків.
Барон Лант лежав на землі. Текст зробив квант. Судячи з того, як він дратувався, здавалося, що його вдарили, коли він намагався зупинити солдат.
Але найдивовижнішим з усіх був герцог Туанія з жорстокою посмішкою на обличчі.
- Я втратив дружину через тебе. Я чекав того дня, коли зможу помститися з тих пір як дізнався що ти зробила, Рашта.
Рашта зблідла і відступила, похитуючись.
- Відпусти мене... Відпусти мене!
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr