Глава 575 - Приховування шина Ротешу. Частина - 3
- У цьому немає ніякого сенсу... Це абсурдно... Це брехня!», сердито крикнув віконт Іскуа.
- Чому ми повинні тобі вірити?
Віконт Ротешу передбачав їхню реакцію, тому сильно посміхнувся і передав документи з притулку, які приніс із собою для того, щоб розвіяти їхні сумніви.
- Звичайно, я не зовсім впевнений, тому що тест на батьківство не проводився. Я пішов у храм, і мені сказали, що це неможливо зробити, якщо залучені сторони не з'являться. Але, враховуючи докази, дуже ймовірно, що Евелін - ваша давно загублена дочка.."
Віконт Іскуа змив документи в руках і закричав.
- Чому ти говориш це зараз? Чому ти не сказав цього раніше? "
Якби Ротешу не чекав так довго, щоб розкрити правду, вони могли б втекти з Евелін в іншу країну.
Принаймні, вони не намагалися б вигнати Евелін з Імператорського палацу заради Рашти. Читайте тільки на рулаті.
Але Ротешу чекав, поки їхня ситуація не досягне критичної точки, щоб, зізнатися.
Звичайно, він не повинен мати до них добрих намірів.
- Рашта намагалася вбити мою доньку. Мені більше не потрібно її прикривати..."
Віконт Ротешу не заперечував своїх мотивів. Потім він розвернувся і пішов.
Хоча його інформація була непереконливою, він повинен був розкрити її.
Від нього більше не залежало, чи повірить йому пара.
Принаймні він зародився в їхніх розумах сумніви щодо того, яке буде їх переслідувати.
І навіть якщо Евелін не стане їхньою дочкою, тепер це не його справа. Переведено для рулету.
Піднімаючись по в’язничних сходинках, він почув позаду себе мелодійні крики, які змусили його на мить зупинитися.
- Поквапся.
Коли охоронець, який таємно впустив його, кинувся на нього, Ротешу швидко покинув тюрму і дав охоронцяові великий дорогоцінний камінь як нагороду.
- Йди негайно."
Без відома Ротешу, він пильно спостерігав за ним.
***
Віконт Ротешу вирушив у столицю, щоб обміняти свої коштовності на готівку.
Як тільки це було зроблено, він поклав усі готівки в кілька звичайних на вигляд мішків і потім поклав мішки у просту дерев’яну коробку та зрештою запечатав скриньку цвяхами.
Він відправить усі готівкові гроші у своє маєток.
Ріветті була розумною дівчиною і не мала великих труднощів управляти помелами, але їй бракувало досвіду й вона не навчилася керувати людьми.
Щоб покрити ці помилки, потрібно було багато грошей.
Після закінчення гостини він з гордістю повернувся до свого особняка.
Але це почуття швидко зникло.
Через кілька кроків по його щоках котилися сльози.
Насправді, він був так наляканий, що хотів втекти.
Однак імператор виявив великодушність, дозволивши йому привести в порядок свої активи й врятувати як дочку, так і дружину.
Він знав, що коли він намагатиметься зловжити ласку Імператора, то не тільки Ротешу та Алан будуть страчені, але й усю сім’ю прийде така сама доля.
У нього не було іншого вибору, крім як йти вперед, незважаючи на свій страх. Над текстом працював квант.
Коли Ротешу під’їхав до особняка, у центрі саду вже чекала чорна карета.
Вовна втратила свою славу і виглядав покинутим, оскільки там більше не було службовців.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr