Глава 570 - Слова стала насінням. Частина - 3
- Спочатку вислухай мене. "
- Добре.»
- Це стосується марки Ліберті."
- А-а-А.»
Коли я згадала марки Ліберті, Ніан відразу розширила очі.
Здавалося, вона не знаходила це дивним.
Вона посміхнулась, коли я розповіла їй про прохання герцога Ліберті.
Вона відповіла незручно, виправляючи розпущене волосся за вухо.
- Добре. Я не відчувала, що він наближався з поганими намірами, якщо тільки мої почуття не зрадили мене. Не треба надто турбуватися. "
- Правда?
- Якщо Ви турбуєтеся через прохання рішуче відкинути його, я вже зробила це неввічливо."
Вона посміхнулась, перш ніж додати.
- Але якщо Ваша Величносте бажає, я могла б бути більш страхітливою."
- Ні. Я просто подумала, що герцог Ліберті та його син можуть спробувати використати тебе. Якщо це не те, що відбувається, я не можу втручатися. "
- Я думаю, що герцог Ліберті звернувся з цією просьбою до Вашої Величності як привід, щоб поговорити з Вами наодинці. Маркіз Ліберті не схожий на людину, яка б говорила про це зі своїм батьком.
Я відчула полегшення, коли дізналася, що герцог Ліберті не буде використовувати її.
Як я сказала Ніан, її життя було особистим, тому я не могла втручатися. Працював квант.
Після цього Ніан повернулася, щоб провести ще трохи часу з моїми фрейлінами.
Я сиділа сама у своєму кріслі, думаючи про різні речі ...
Старий герцог Земенсія був дуже тихим з дня народження Хейнлі. Чи був він спокійний, бо захистив його внука?
Насправді, ці дні були дуже мирними.
Хоча леді Малоні і Вільям намагалися не стикатися один з одним, коли відвідували мене, вони майже завжди збігалися, так що у них було кілька сварок, але схоже, що вони не настільки вже погано ладили, щоб хотіти вбити одне одного.
Всупереч їхнім твердженням, вони обоє поводились як звичайні брати й сестри, які не могли терпіти одні одних. Очевидно, я не стала б говорити Малоні.
У будь-якому випадку, нещодавно родина Кетрон, сім'я Ліберті та Сім'ю Земенсія... Поводься тихо.
Це була добра новина. Весь цей рік був неспокійним.
Завдяки цьому я справді оцінила цей світ, який так важко завойовується.
З кожним днем біль у спині посилювався, а живіт ріс, але я їла краще, ніж раніше...
Ах... Я турбувалася, що Мастас в ці дні здавалася похмурою.
У цей момент увійшла графиня Джубел, дивлячись на мене з стурбованим виразом обличчя.
- Ваша Величність, чи не краще вам подрімати? Ви нещодавно прогулялися і тільки що зустрілися з леді Ніан. Ви, мабуть, дуже втомилися".
- Я не втомилася, я просто прогулялась і трохи поговорила."
- Але немає нічого поганого в тому, щоб бути обережною."
- Добре.»
Я кивнула і пішла спати. Але приблизно через десять хвилин я почула стук у двері. Рулетний переклад.
Коли сни змішувалися з реальністю, моя свідомість поволі згасала.
- Заходьте. "
Я відповіла в півсне. Мої повіки були важкі, і мені захотілося ще трохи поспати.
Незалежно від того, хто увійшов, я не думала, що вийду зі своїх снів.
Але прийшли всі мої фрейліни. Зазвичай приходила тільки одна з них, навіть якщо це була термінова справа.
У всіх у них був дуже дивний вираз обличчя, суміш щастя, занепокоєння і замішання.
- Що відбувається?
Я не могла повністю прокинутися, бо для моїх фрейлін було незвично приходити всім разом.
- Ваша Величносте, погляньте на це."
графиня Джубел продала мені газету, замість того щоб пускатися у довгі пояснення.
Вона була зі Східної Імперії, і я помітила, що вона датована кілька днів тому.
- Що це все означає?
Перекладав рулайт.
Я була спантеличена, але коли я взяла газету, мою увагу привернуло великий текст на першій сторінці.
Там було:
[Принцеса Глорим не дочка Імператора Совешу.]
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr