Глава 514 - все ще любить мене... Частина - 2
Хоча я не зробила нічого поганого, як тільки Гейнлі запитав мене про коробку, я відразу ж відповіла:
- Нічого особливого...»
Хейнлі не став піддавати сумніву мої слова, він підійшов до мене і поцілував у щоку.
- Тоді чому ти виглядаєш такою стривоженою? А?»
Я не могла втриматися від зітхання.
« Чи я повинна спочатку розповісти йому про коробку, яку прислала Совешу, чи я маю запитати його про "цем", що я довгий час намагалася ігнорувати?"
- Моя Імператриця?
- Я тут подумала. "
- Судячи з твого обличчя, не схоже, що ти думала про щось щасливим ..."
Хейнлі втупився на мене, нахилившись до мене. Він був правий, тому я кивнула.
- Я повинна сказати тобі дві речі."
- Ти думала про те, чи варто тобі їх вимовляти? "
- Ні, я думала, що сказати першим..."
Мені треба було сказати й те, і друге. Тож, подумавши про це, я вирішила почати з найважливішого.
З коробкою, яку я дала Совішу, мене турбувало лише те, що Гайнлі почне ревнувати. Отже, було більш важливо вирішити питання з феноменом занепаду магів.
- Хіба це не легко сказати?
- Що сталося, моя Імператриця?»
- Ти залучений в явище занепаду магів?
Я вже збиралася сказати: « Ти злочинець? »
Тому я намагалася краще підбирати слова.
- Ти в цьому замішаний?
Назвати його "винувачем" в цій ситуації означало б ставитися до нього так, як якби він був поганою людиною.
Звичайно, якщо він дійсно був пов'язаний з феноменом занепаду магів, він вже зворушив сотні людей ... Гейнлі був би поганим для них.
У мить ока обличчя Гайнлі стало таким холодним, як ніби воно було покрите тонким шаром льоду.
-Нав'яте..."
Він говорив зі мною напруженим голосом. Його очі, менш теплі ніж зазвичай, зупинилися на мені.
Його крижана зовнішність, він не намагався її приховати, змушувало його здаватися більш холодним, ніж я могла очікувати.
Не те щоб він злився на мене. Просто при моєму питанні його мила і гарна маска, яку він завжди носив, зникла.
- Хейнлі..."
Моє серце розривалося, коли я дивилася на його засоромлений вираз обличчя, який навіть не намагався виправдатися.
- Хейнлі."
Я знову гукнула його і поклала руку йому на щоку.
- Хейнлі."
Я покликала його на ім’я втретє і легонько поцілувала у верхню губу.
Тільки тоді очі Гейнлі здригнулися. Його золотисті вії піднімалися і опускали над фіолетовими очима.
- Нав'яже, моя імператриця. Наяві, я..."
- Я не звинувачую тебе. "
Коли Гайнлі подивився вниз, його фіолетові очі були повністю приховані.
- Хейнлі. Я просто хочу, щоб ти був чесним зі мною. "
У кімнаті панувала повна тиша, і тільки настінний годинник чувся. Ніби реальність зникла, і в цьому світі залишилися тільки ми двоє.
Я відчувала, що незалежно від того що скаже Гайнлі в цей момент, я прийму це без коливань. Коли Гайнлі повільно підняв очі, його приховані очі знову відкрилися.
- Моя Імператриця, Навіле..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr