Глава 491 - Я дам тобі шанс змінитися. Частина - 3
« Ніхто! Всі будуть насміхатися і показувати пальцями за моєю спиною! Думаючи, що імператор Совешу все ще відчуває почуття до своєї колишньої дружини."
Що його найбільше бісило, так це те, що це було правдою.
***
- Ваша Величність.»
У цей момент маркс Карл гукнув його з іншого боку дверей.
- Входи. Що тобі потрібно?»
Зайшовши до кімнати, маркіз Карл щільно закрив двері і спокійно доклав.
- Я чув, що Рашта плакала в обіймах герцога Елгі. "
Брови Свешу поповзли вгору.
- Зараз?
- Ні, не зараз. Я дізнався, тому що поширився слух. Мабуть, це було вчора.
Вчора був день, коли Совішу наказав привести першу дитину Рашти для порівняння з принцесою.
Я розсміявся.
- Якщо слух поширився, це означає, що всі в Імператорському палаці говорять про це.
Маркіз Карл зробив збентежене обличчя. Схоже, так воно і було.
Рашта знову зустрілася з герцогом Елгі, незважаючи на ганебні чутки, які вже ходили про них.
До того ж він почав боятися, що причиною безплідності є сам, коли дізнався про вагітність Нав’ята.
Принцеса була схожа на свого старшого брата. Вона нагадувала Совішу лише кількість пальців на руках і ногах.
Як не сумно було чути, що Рашта вирушила шукати потіхи в обіймах герцога Елгі, насправді його турбувало те, як принцеса була його дитиною.
- Ти сказав мені вчора, що Алан вирушив до Раште відразу після того, як зустрівся зі мною. "
- Так, Ваша Величність.»
- ..."
- Ваша Величносте, в чому справа?
« Якби батьком першої дитини Рашти був Алан... це означало б, що Рашта розридалася в обіймах свого теперішнього коханого, тому що це навіяло спогади про батька її першої дитини? Чи вона зізналася герцогу Елгі в тому, що відбувається, щоб він потішив її? Чи можливо також, що її нинішній коханець був справжнім батьком принцеси? "
Совішу рішуче стремкнув з себе зростаючі занепокоєння, викликане через Рашти.
« Ні, час не підходить. Це абсурдно. Те саме можна сказати і про сина віканта Ротешу. Через час неможливо, щоб він був справжнім батьком принцеси. "
Але недовіра все ще гойдалася в його голові з боку убік.
"Чи є якась можливість, що існує третя людина?"
Він був заздрюваний тим, що Рашта створила чай лише з аристократами.
- Мені дійсно все це не подобається..."
- Ваша Величність, з Вами все в порядку? "
- Я ніколи не думав, що рік може бути таким довгим ...."
- Ви хочете, щоб я попросив Рашту стежити за її поведінкою?
- Ти коли-небудь чув, як розмовляє золота рибка? "
- Вчитель, який вчив Рашту, одного разу сказав: "Хоття її здатність до навчання повільна, вона не тупа."
- Я знаю, що Рашта не тупа і це злить мене ще більше. Може здатися, що вона не розуміє наслідків своєї поведінки, але насправді їй все одно".
Після цих останніх слів Совішу наказав маркеру піти. Потім він взяв запрошення, яке зв’язав у клубок.
Він розгладив запрошення, перечитав його ще раз нахмурившись і знову зм’яв.
Це було дуже неприємно. Однак...
« Я думаю, що мені слід послати подарунок. Якщо я відіслав подарунок, то як вона була б розчарована, якби не зробила цього? "
До того ж, було прийнято посилати подарунки між правлячими родинами одного й того самого континенту для їхньої першої народжена дитини. Якщо тільки стосунки не були особливо поганими або на шляху до такої поведінки.
« Який подарунок я повинен послати їй? Який подарунок я повинен послати дитині Нав'ята? "
Погляд Совішу раптово впав на змінну картину.
Вираз його обличчя спотворено. Дитина, що народилася між ним і Вів'ї. Його обличчя знову з’явилися в дитинстві, коли він сотні разів задумувався над дитиною.
« Дитина Нав’ята. Дитина, яка могла б... бути моїм...»
Він відчував, що задихається, наче на його легені сильно тягнули. Совешу змусив себе покачати головою.
Чи то принц чи принцеса, одного дня він побачить цю дитину особисто. Від однієї думки про цей момент у нього вже перехопило дихання.
Свешу приклонився лобом до картини і стиснув губи.
« Я сподіваюся, що дитина подібна лише до Імператора Гейнлі. Сподіваюсь, дитина не буде схожа на Нав'яте...»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr