Глава 466 - заперечення. Частина - 2
Побивши трохи, я повернулася в ліжко і лягла на бік.
Але Гайнлі далі лунала в мене. Чи був він дійсно причетний до феномену занепаду магів? Який зв’язок існує між вороном і намистом? Що, якщо Гейнлі мав відношення до такого з'явлення... Що мені робити?
Я згадала, як Евелін ридала, втративши свою ману.
У цей момент я почула звук відчиненими двері. Звук пробіг по кожному дюйму мого тіла. Я поспішно заплющила очі і завернулася в простирадла. Коли м’які кроки наблизилися, моє серцебиття зросло.
Потім я відчула присутність чоловіка біля мого обличчя.
- Ти спиш?
Голос, який шепотів мені на вухо був низьким і ніжним. Це явно було від мого Гайнлі.
- Солодких снів.»
Його голос був тепліший, ніж простирадла. Після того, як він поцілував мене в щоку своїми пухими губами, він обережно ліг на ліжко і притягнув мене у свої обійми.
Я відчувала, як мускулисті груди Гайнлі торкається моєї спини, а його дихання стосується мого затилку.
Він обняв мене і заснув.
Моє серцебиття поступово заспокоювалось. Я прибрала руку з простирадли і поклала її на його руку, яка була обгорнута навколо мене.
Навіть якщо Гайнлі крав ману магів, я не могла звинувачувати його.
Здавалося, що в нього був дух суперництва зі Східною Імперією. Насправді це була конкуруюча країна.
Хейнлі був Імператором Західної Імперії, тому цілком природно, що він хотів, щоб його країна була на вершині.
Студенти Магічної академії приїжджали з усього світу, але частка зі Східної Імперії була найвищою.
Насправді, більшість випускників академії були поглинуті Східною Імперією...
Я прийшла зі Східної Імперії. Мої батьки, мій брат, моя сім'я, мої предки та друзі - всі були там.
Я любила свою країну так само, як Гайнлі любив свою. Я б любила Західну Імперію так само сильно, як кохала Гайнлі, і я була б закохана людей із Заходу в Східну імперію. І якби обидві імперії боролися за ті ж самі інтереси, то рішуче постановила віддати все заради охорони Західної Німеччини.
Але я не могла розтоптати Східну Імперію, щоб полюбити Західну імперію.
Гейнлі повинен знати, як би я себе відчувала, якби він був причетний до явища падіння магів.
Хоча раціонально я могла це зрозуміти, емоційно я не могла не обурюватися...
Так... Я сподіваюся, що ні.
Як тільки я прокинулася наступного дня, перша думка, яка прийшла мені в голову, була:
"Я голодна."
Я хотіла з'їсти хліба, якого звали Хейнлі. Цей тонкий, кришталь хліба.
Тільки коли бажання з'їсти хліб трохи вщухло, я згадала, що сталося вчора.
Коли я була вражена несподіваною реальністю, Гайнлі тихо назвав мене « Моя Імператриця »!.
Поспішно сов, я побачила Гайнлі вийшов зі своєї кімнати з візкою для їжі.
- Ти рано встав?
- Моя Імператриця, я знаю, що останнім часом ти погано харчувалася. Я приготував сніданок, думаючи в основному про їжу, яку ти любиш. "
- Цей запах ...."
- Тобі не подобається запах сніданку?
Я похитала головою і швидко підійшла до візка з їжею. Знявши серветку, яка прикривала посуд, я побачила омлет, овочний суп і печивий хліб, який мені хотілося їсти.
Я не могла втриматися, щоб рука не потяглася прямо до хліба, я відірвала шматочок, обмазала його у суп і прожувала.
Мої смакові рецептори, які майже десять днів не могли сприймати ароматів, нарешті почали працювати.
- Це чудово.»
- Мені боляче бачити, як моя імператриця їсть в такому поспіху. "
- Хіба це не нормально - так є, якщо це смачно?»
- Я відчуваю, що ти хотіла їсти, але не могла".
- Так збігло, що я дійсно хотіла це з'їсти. "
Піднісши шматок хліба назад до рота, я вказувала на те, що залишилося. Тільки після того, як я закінчила їсти, я почала турбуватися про свій іміджі.
« Якою ж я була дурною! Я з'їла все це, не чекаючи Хейнлі."
На щастя, я не з'їла хліба Хейнлі...
Як тільки я подумала про це, Гайнлі навіть запропонував мені свій власний спорожнілий хліб.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr