Розділ 414 - Віра перемішує Викривленість. Частина - 2
Помічник був зворушений особистою підтримкою Імператора, але він не міг стриматися від розчарування. Для нього, який все своє життя прожив як маг, він відчував себе спустошеним через втрати мани.
Совішу пообіцяв помічнику:
- Я обов'язково виясню причину і поверну тобі ману. "
Насправді, з того дня він невтомно працював над цим.
Спочатку він послав за Евелін та придворним магом, а також інших помічників, щоб почути версію кожного з них про те, що сталося.
Хоча всі вони були свідками того самого, кожен запам’ятав би це зі своїх поглядів. Отже, Совішу вирішив скласти неупереджений звіт про різні погляди.
Зробивши такий висновок, Свешу знову зателефонував Евеллі. Вона принесла намисто, через яке стався цей інцидент, тому їй довелося уточнити, звідки воно взялося.
- Хто "імно" подарував тобі намисто?
- Декан.
- Він не сказав нічого особливого, коли віддав його тобі?
- Він просто сказав, що носіння намисто з маною може допомогти мені відчути ману ..."
Після того як Евелін пішла, Совешу покликав одного зі своїх секретарів і наказав:
- Йди в академію, поговори з деканом. Дізнайтеся про походження намисто Евелін. "
***
Те, що приготовлено заздалегідь, працює найкраще.
День народження Хейнлі нічим не відрізнявся. До цього залишалося ще кілька місяців, але я почала думати про подарунок.
Гайнлі наполягав на тому, щоб прийняти ванну разом, але про це не могло бути й мови.
Без сумніву, на чаєпіттях дворияни запитають мене:
« Який подарунок Ви приготували для Його Величності? »
« Я прийму ванну разом з Його Величністю. Я буду його подарунком, мокрим і вкритими бульбашками.
Я не могла відповісти так на щось подібне, вірно?
Було дуже непристойно просто думати про це.
Це не було випадковим припущенням. Люди хотіли б уникнути того ж подарунка, що й я, тому вони напевно запитали мене про це.
Мені дійсно потрібен був подарунок, про який я могла б говорити з упевненістю, коли хтось запитав мене, яким подарунком я приготувала для Гейнлі...
Справжній дар, про який я могла б розповісти іншим... Що б це могло бути?
Після довгих роздумів я нарешті вирішила.
Торт!
Я зроблю йому святковий торт.
Коли я приготувала йому омлет, Гайнлі був у захваті.
Я не дам йому просто торт в подарунок, але я знаю, що він буде дуже радий, якщо я додам пиріг до його подарунку.
Сама думка про його яскравий вираз обличчя приносила мені задоволення. Я потерла груди однією рукою, намагаючись заспокоїти скажене серце.
Коли я прийняла рішення, то чітко зрозуміла, що мушу робити далі.
Звертатися за допомогою до моєї матері. Я виспеку йому торт у стилі Східного ампіра, в стилі сім'ї Тробі.
Коли у мого батька, брата і мене були дні народження, моя мама печувала торт, щоб ми розрізали його вранці.
Це було дуже дивно. Моя мама не любила готувати, але вона завжди печувала торт на наш день народження, і це було дуже смачно. Я хотіла, щоб Гейнлі теж спробував.
Так збігало, що моя мати все ще була зі мною в Імператорському палаці. Хіба це не чудово? Тому я відразу пішла до мами і попросила у неї рецепт торта.
- Рецепт торта?
Очі моєї матері трохи розширилися від мого прохання, наче вона поняття не мала, навіщо мені це потрібно. Незабаром моя мати посміхнулась.
- Ти не любиш готувати, Навіле.
- Це на день народження Хейнлі, мамо. Я хочу, щоб це було особливий спогад, як і для нас. "
- Гейнлі дуже тебе любить. Він не захоче, щоб ти готувала для нього, якщо тобі це не подобається. "
- Мамо, Гайнлі не знає. Крім того, справа не в тому, що я не люблю готувати. "
Я просто воліла цього не робити.
Коли я говорила, мама зробила байдуже вираз обличчя.
- Добре. Я не знаю, чи варто тобі це робити..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr