Глава 406 - Ожелель'є Евелін. Частина - 2
Рашта стояла перед західним палацом, нервуючи через те, що симулювала хвилинний дискомфорт, щоб ухилитися від його прохання, але, побачивши Совішу, вона поспішила до нього і лагідно заговорила.
- Ваша Величність, Рашти не було сил йти до Східного палацу. Зараз я почуваюсь краще, але деякий час тому відчула сильний біль у животі. "
- Здається, у тебе дуже часто болить живіт, ти викликала палацового лікаря? "
- Я не думаю, що доречно постійно кликати такої зайнятої людини..."
- Це його робота. Навіть якщо тобі буде трохи не по собі, обов'язково зви його."
- Добре.»
Як тільки вони увійшли в кімнату Імператриці, Рашта вичекаю подивилась на Сувешу.
Після довгого часу атмосфера була приємною. Вона вирішила використати цю нагоду, щоб поліпшити стосунки між ними, які стали трохи незручними.
- Хм, Ваша Величносте. Останнім часом ти не співав Раште... Дитина в животі Рашти хоче почути, як співає Ваша Величносте. "
Слабкість Сушішу була дитина, і Рашта добре це знала.
Хоча Совешу на мить замовк, він сів поруч з Раштою і тихо заспівав прекрасну пісню.
Рашта закрила очі, поки Совешу співав. Їй здавалося, що ця прекрасна пісня лоскотить її вуха.
Після закінчення пісні Рашта впала в стан дрімоти і лежала на плечі Совешу з закритими очима.
Їй подобався герцог Елгі, який завжди був поруч з нею, але їй також подобалось Совешу. Коли він був у хорошому настрої, то був милішим за будь-якого чоловіка, якого вона коли-небудь зустрічала в своєму житті.
- Ти хочеш мені щось сказати? "
Навіть його раптовий голос був низьким і м'яким. Рашта похитала головою, все ще не відкривши очей.
- Ні.»
- Подумай гарненько, тобі дійсно нічого мені сказати?
Його голос навіть не був холодним, але Рашта була вражена тим самим запитанням знову.
« Що сталося? Чому він ставить це запитання? Він дізнався про щось? "
Рашта підняла голову і відкрила очі.
Насправді, останнім часом вона багато робила за спиною Совешу. У той же час Раште прийшла в голову ціла серія подій. Але вона не могла розкрити нічого з цього.
- Ні.»
Рашта рішуче збрехала і раптово встала.
- Якщо подумати, мені теж є, про що запитати Совешу. "
Вона хотіла ще трохи потримати це в собі, перш ніж заговорити про це, але... у цій ситуації вона шкодувала за найкраще використовувати його зараз.
- Вашому Величності потрібно щось пояснити Раште, вірно?
Свешу прищурився, відкинувшись на спинку дивана.
- Добре. Здається, ти хочеш щось обговорити. У чому справа?»
Рашта підійшла до свого комоду і відкрила ящик. Вона сунула в нього руку, витягла намисто і піднесла його до обличчя Совішу.
- Що це означає?
Совішу взяв намисто. Ожерілі речі виглядали дуже дорогими, але вони не відповідали стандартам Совешу. Воно було занадто блискучим і вульгарним.
- Що це за дрібничка?
На прямому запитання Свешу Раштта розірвала рот. Тоді він запитав ще раз.
- Я запитав, що це, Рашта?
Рашта запнулася з виразом: « Що...? »
- Хіба це не подарунок, який ваша Величність підвели Евелін, коли Ви привели її в якості наложниці? "
Сумілий, наче знаходив це абсурдним.
- Ти недооцінюєш мій хороший смак. "
Рашта, яка була обурена тим, як дорого виглядало намисто, відчула себе ніяково. Слова Імператора Солешу, здавалося, натякали на поганий смак.
- У будь-якому випадку. Я припускаю, з того що ти щойно запитала, що це намисто належить Евелін, вірно? "
- Хмм..."
- Ти не повинна брати намисто, яке тобі не належить."
- Це змусило мене дуже ревнувати, що ваша Величність дбали про іншу жінку. Я забрала намисто в Південному палаці, але навмисно не повернула його. Мені дуже шкода."
Совішу поклав намисто в кишеню пальто.
- Я попрошу кого-небудь повернути його. "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr