Глава 349 - Азартна гра Крісти. Частина - 1
- Хіба це не чутки? Крім того, це також впливає на Його Величність Гейнлі, чому я єдина, хто повинен цього уникати і від нього страждати?" - запитала Кріста.
- Це правда... але Імператор завжди мав поганий імідж...»,- сказала одна з фрейлін.
- Як Ви знаєте, такий образ Королеви, як у вас, ще ні в кого і ніколи не було, ось що навіть важливіше, ми повинні захистити ваш образ ідеальної королеви!",- сказала фрейліна.
Кріста була дуже засмучена. Розвідна Навія відразу стала гарним, новим чоловіком Імператором.
Як можна було так поводитися з нею, колишньою Королевою, яка все ще була в траурі?
Крім того, вона була не меншою за Нав’ятку.
У майже однаковому віці для однієї було великим щастям мати нову надію, в той час як для іншої - стати сумним минулим.
Сумний вираз обличчя Крісти змусив її фрейлін майже заплакати разом з нею.
Кріста витріщилася пустим поглядом на картину, яка висить вдалеці на стіні.
Після довгих роздумів. Кріста зрештою дійшла висновку.
Вона прийняла рішення.
- Поїхати зараз в Компшир, означає змиритися з кінцем мого життя... Залишатися там, очікуючи своєї смерті без будь-якої мети, означає здатися...." - сказала Кріста.
- Королева!»
- Ні!»
- Ні в якому разі!»- заговорили фрейліни.
- Поки цей слух поширюється, нічого не зміниться. Якщо я поїду в Компшир, чутки будуть переслідувати мене і там. Якщо я піду, наче тікаю, чутки можуть лише посилитися. Моя втеча може сприймати як підтвердження цих чуток..." - сказала Кріста.
Кріста спокійно говорить, що вона вчепилася за свою спідницю і опустила очі вниз.
Те, що вона планувала зробити зараз, було б дуже ризиковано.
Але вона не хотіла втратити все, нічого не зробивши. Принаймні вона хотіла боротися до кінця, бо втратила все.
Її очі яскраво сяяли протягом століть під напівприкритіми.
Я мушу скористатися цими чутками на свою користь.
***
Увечері, замість того щоб піти в подружню спальню, я поклала всі свої папери на письмовий стіл у своїй кімнаті і взялася за роботу.
Мені було важко зосередитися, тому що мої думки весь час поверталися в подружню спальню, але прямо зараз я находила Гайнлі таким засмученим, що не хотіла бачити його обличчя.
Хоча мої думки були розділені, я намагалася якомога більше зосереджуватися на роботі.
На щастя, я поступово відновила свою концентрацію.
Але раптом я почула стук у двері з подружньої спальні.
У ту спальню допускалися тільки ми з Хейнлі, так що це безумовно був Гейні.
Замість того щоб відповісти, я навмисно перекинула папір і обмазала пір’я в чорнильницю.
І все ж він продовжував наполегливо стукати у двері, незважаючи на те що я ігнорує його.
(Тук-тук, тук-стука, стук-тус-нук - туток, Тук стукотка, нутрощ-тюк татуків...)
Замість того щоб зупинитися і відступити, він почав стукати ритмічно, капаючи мені на нерви.
Хочеш подивитися, хто виграє? Добре, я безумовно не відкрию ці двері. Я дозволю йому робити те, що він хоче ...
Я фирнула і знову схопилася за перо.
Але було важко ігнорувати цей надокучливий шум під час роботи.
Врешті-решт, я схопила папери і безшумно вислизнула зі своєї кімнати, прямуючи в вільну кімнату через коридор.
Вільні кімнати рідко використовувалися, але вони зберігались у чистоті і в них були столи, якими можна було користуватися.
Коли я дісталася до однієї з таких кімнат, то зайшла всередину і поклала папери на стіл у зручне крісло.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr