Розділ 326 - жовті пагони, синя лоза. Частина - 2
Хоча вона все ще турбувалася думкою про те, що щойно сталося, однак поступово змогла судити про це раціонально.
« Алан привіз дитину сюди як загрозу. Мабуть тому, що кілька днів тому я була гумка з віконтом Ротешу. Віконт намагався нагадати мені, що у нього на руках моя дитина. Все було б добре, якби я його як слід заспокоїла ...." - подумала Рашта.
Поки Рашта була занурена у свої думки, Совешу запитав:
- Що привело тебе сюди?
- Моя сестра працювала в палаці, але я вже місяць про неї нічого не чув. Я непокоївся, бо ми завжди обмінювалися листами, тому я пішов до чиновника внутрішніх справ палацу, і він дав мені загадкову відповідь, що вона звільнилась з роботи.",- відповів Джоансон.
Рашта, яка думала, що він похвалить її, нахмурилася:
« Чому він раптом говорив про свою сестру? »
Крім того, це звучало як досить серйозна справа.
Солешу слухав Джоанко з твердим виразом обличчя:
- Продовжуй.»
- Моя сестра народилася і виросла вдома, так що, навіть якщо б вона звільнилася з роботи, вона б нікуди більше не пішла. Ми ніколи не сварилися, і для цього немає жодних підстав. Чиновник внутрішніх справ палацу сказав, що вона, мабуть, втекла з якимось лицарем, який в неї закохався, але моя сестра не заміжня, так що у неї немає причин тікати. "", продовжив Джоансон.
Вони могли вільно мати наложниць, так що навіть коли цар був одружений, то не було причини втікати.
- У цьому є сенс. ",- сказав Совешу, потім кивнув і запитав:
- На кого працювала твоя сестра? "
- Її звати Деліз, покоївка, близька до Імператрице.
Обличчя Рашти побіліло від слів Джоансона, ніби з неї висмоктували всю кров.
Свешу глянув на Рашту.
Коли він сказав, що вона була покоївкою, близькою до Рашти, то Совішу відразу зрозумів, хто була сестра Джоансона.
Він мав на увазі високу, струнку покоївку, яка працювала на Рашту.
Совешу подумки прищепив язиком. Він згадав наказ Рашти відрізати служницю язик і посадити її у в'язницю.
- Мені дуже шкода...», безпорадно пробурмотіла Рашта.
- Імператриця, ви знаєте, що сталося з моєю сестрою!»,- поспішно запитав Джоансон у Рашти. Він все ще вірив у Рашту, тому був упевнений, що знайде свою сестру доти, доки буде чіплятися за неї.
Рашта похитала головою і сумувала відповіла:
- У мене було тільки дві близькі покоївки, так що у них було багато роботи. Деліз звільнилася, бо відчувала, що це занадто важко для неї. З того часу я нічого про неї не чула".
- Якщо моя сестра звільнилася, вона повинна була повернутися додому!",- вигукнув Джоансон.
- Я знаю... Це дуже дивно...»,- проговорила Рашта.
Почувши слова Рашти, Джоансон зобразив розпач на обличчі.
Сумління втрутилося, спостерігаючи як Рашта легко обманює:
- Будь впевнений, що це питання буде ретельно розслідований, не хвилюйся. "
- Дякую Вам, Імператоре! Дякую вам, Імператрице!" - вигукнув Джоансон.
Джоаннсон поспішно відклався і пішов, аудієнція продовжувалася як завжди.
Вираз обличчя Рашти знову став нормальним.
Але як тільки аудієнція закінчилася, Рашта з переляканим обличчям запитала Совішу:
- Ти дійсно збираєшся сказати журналісту правду? "
За допомогою влади Імператриці Рашта припустила, що Свешу знав про покарання Делізи.
- Ти не думала, що це станеться?
- Деліз першої скоїла серйозний злочин!
- Тоді тобі слід було все розповісти її сім'ї.
- Рашта... Рашта-імператриця, тому я подумала, що можу це зробити.
- Ти можеш це зробити. Але ти не зможеш уникнути критики.
Рашта не зробила нічого поганого, Ваша Величність!
Але Рашта неодноразово відмовлялася йти до кімнати в Свешу...
Синя пташка, чий пір'я вона зірвала, все ще була в кімнаті Совішу... Вона боялася, що птах дивно відреагує, побачивши її.
Якби птах злякався, то він одразу б зрозумів, що це не Деліз вишукала її пір'я.
Сумління глибоко зітхнуло. Потім він свідомо покинув її, не сказавши їй, як справитися з цією ситуацією.
Рашта кілька разів топнула по підлозі ногою, перш ніж в паніці підійти до герцога Елгі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr