Глава 272 - серце Великого Герцога Капмана. Частина - 1
Великий Герцог Капмен відповів з безстрастним виразом обличчя:
- Я все розумію. Я так і подумав. "
- Ви так і подумали?
- Король Хейнлі не мав причин запрошувати мене.
О... Великий Герцог Капман умен.
Поки я подумки захоплювалася ним, Великий Герцог Капмен обернувся і пробурмотів:
- Чорт візьми ...»
- Великий Герцог Капмен?
Що з ним раптом сталося? Чи дія зілля знову посилилась?
Збентежений, я зупинилася перед тим, як доторкнутись до нього. Якби це був хтось інший, я б доторкнулася до нього і запитала, чи з ним все гаразд. Але я не знала, як Великий Герцог Капмен відреагує під дією зілля...
- Не торкайся до мене ...",- твердо сказав Великий Герцог Капмен.
Схоже, він подумав про те ж, що і я.
- Твій дотик знищить мене ...",- сказав Капмен.
- ..."Нав'є мовчала.
- Будь ласка, не звертайте уваги на мої останні слова...», вже більш шанобливо попросив Капмен.
Я озирнулася і побачила, що мої фрейліни ще не повернулися. Ну, це нормально, тому що вся їжа була зіпсована, коли кошик впала на землю. Потрібно трохи часу, щоб підготувати її знову.
Відчувши полегшення, я запитала його крізь зуби:
- Невже немає ніякого способу протидіяти зіллям? "
- Я перепробував багато способів, але нічого не спрацювало.»,- відповів Капмен.
- Зовсім нічого?
- Взагалі нічого.»- відповів Капмен.
Отже, тепер... (Сміх)
Що він планує робити тепер?
Я проковтнула питання, яке збирався зірватися з моїх губ.
Якщо подумати, це дійсно велика проблема.
А що, коли дія зілля не пройде протягом багатьох років? Ще гірше. А що, коли зілля не минає до кінця його життя?
Коли я підняла очі з цією страшною думкою, обличчя Великого Герцога Капмена виглядало незвично блідим.
Я похитнулася, перш ніж запитати його:
- Які у вас були відчуття, коли Ви були далеко від мене? На що це було схоже? Чи зілля зменшується?»
- Ні.»,- відповів Капмен.
- Хм ..."...замислилася Навіє.
- Якби я не отримав запрошення, я б все одно приїхав до Вас.",- сказав Капмен.
- ..."Нав'є мовчала.
Це було не добре.
Раптом легкий вітер став сильним. Внаслідок цього моє волосся затремтіло в дикому танці.
Коли я поклала своє волосся після вітру вірш, Великий Герцог Капмен обережно простягнув руку.
Він спробував обережно прибрати волосся, що закриває моє обличчя, в сторону, але швидко віддернув руку, як ніби його пальці косили вогню.
Невловна атмосфера змусила мене зробити крок назад. Я знала, що він робить це через ефект зілля. Але це не означало, що це було ганебно.
Отже, чи повинен я доручити іншій людині займатися питаннями пов'язаними з торгівлею, щоб уникнути нашого спілкування віч-на-віч?
- У цьому немає необхідності. Це тільки ускладнило б наші переговори." - відповів Капмен.
Чи з ним все буде гаразд?
- Якщо ти запитаєш, наскільки мені боляче бачити тебе, то це дуже боляче. Чорт забирай... Припини це...», Капмен знову втратив над собою контроль.
Було шкода бачити, як Великий Герцог Капмен віддає накази самому собі.
Наскільки все це ображає його гордість?
Ось тоді мені і прийшла в голову хороша ідея.
- Може, якщо Ви зробите...?
- Що зроблю?
- Ви можете зробити ще одну пляшку цього зілля?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr