Глава 260 - Капмен и Хейнли. Частина - 1
Я попрямувала до нього з посмішкою. Але коли я побачила його перекошене обличчя, то зробила крок назад.
Дія зілля все ще не пройшла?
Вираз його обличчя зобразився ще більше, коли я відступила назад. Тепер я була абсолютно впевнена. Ця зілля не пройшла.
Чому? Минуло вже багато часу, чи не так?
Поки я думала про це, Великий Герцог Капмен, здавалося, хотів підійти до мене ближче.
Ні за що...
Я знову відступила назад.
Вираз обличчя Великого Герцога Капмена помітно потемніло, але я нічого не могла з цим вдіяти.
Те, як Великий Герцог говорив під дією зілля, було настільки дивним, що будь-хто міг неправильно зрозуміти його.
- Ваша Величність?
Покликавши мене, Мастас, яка слідувала за мною, запитала:
- Щось сталося?
- Ходімо іншим шляхом. Здається, тут занадто багато людей...» - відповіла Нав'ята.
Я швидко розвернулася в інший бік, прикидаючись спокійною.
***
"Ах ...",- зітхнув Капмен.
Капмен несвідомо простягнув руки, наче до когось тягнувся. Потім він зомкнув руки разом і опустив їх, стоячи в заціпенінні, дивлячись на підол сукні Навіє, поки вона йшла.
Вона була схожа на метелика, що летів по вітру.
- Великий Герцог?
Сквайр, який супроводжував його з Рвібта, закінчив давати розпорядження, щоб багаж був винесений із карети під час покликання Капмена.
- Щось сталося?
- Бабоч...», пробурмотів щось не пов'язане Капмен.
- Метелик?
Сквайр у замішанні озирнувся по сторонах.
Не було ні квітів, ні метеликів.
"Невже Великий Герцог знову бачить дивні речі?",- подумав Скайр.
Свальбард, запитання Скайра луною віднісся в голову Капмена.
- Ні...»,- недбало сказав Капмен.
Капмен неохоче розгорнувся і оглянувся.
- Хм, а куди мені йти? ",- запитав Капмен, і чиновник, який прийшов привітати його, швидко відповів:
- У Зоряний Зал. Я покажу вам дорогу. "
Капмен кинув і пішов за ним.
« Зоряний Зал» був місцем, яке відповідало своїй назві. Капмен, прибувши в зал під супроводом чиновника, подивився на чорну стелю.
Незліченні, різні коштовні камені сяяли неначе зорі в небі.
Чи це було зроблено для того, щоб показати багатство країни, чи з цією метою місце тих парних гостей?
Посередині тягнулося довгий червоний килим, по обидва боки якого стояли чиновники.
Король Хейнлі стояв біля трону на іншому кінці килима.
- Мої вибачення, Великий Герцог. Ви повинні залишити свій меч." Прошепотів чиновник, який привів його сюди.
Капмен витягнув меч з-за пояса і простягнув його чиновнику, потім капман підійшов до короля Хейнлі.
Зупинившись на шести кроках від нього, він злегка схилив голову на знак привітання.
- Вітаю з коронацією, Ваша Величносте.
Хейнлі посміхнувся і сказав:
- Дякую.
Миттєвість вони дивилися один на одного, не кажучи ні слова.
Капмен згадав їх останню зустріч. Того дня він вдарив імператора Совішу, але боротьба почалася з Гейнлі, тодішнього принца.
Вугілля губ Капмена піднялись.
Він міг чути, про що думають інші люди, тому помітив, що король Гайнлі згадує ту саму подію, яка і він.
Проте король Гейнлі усміхнувся і сказав:
- Я також хотів би почути Ваші вітання з весіллям."
Капмен нахмурився, легка усмішка на його обличчі повністю зникла.
У такій ситуації звичайні люди почувалися б ніяково і захотілися б цими словами.
"Що я можу зробити, якщо ця людина спробує наблизиться до Королеви?" - подумав Хейнлі.
Але Капмен ясно чув думки Гейнлі.
Більше того, як тільки він почув "Королева", всередині нього вибухнула буря обурення. Як тільки його знесла ця буря, його рот відкрився сам по собі:
- Вітаю з весіллям. "
- Дякую вам.», Хейнлі.
- Це буде схоже на сон, коли вона одягне весільну сукню ...",- сказав Капмен багатозначним тоном.
- ...!"- Хейнлі насупився.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr