Глава 250 - Весілля Совішу. Частина - 3
Чесно кажучи, мені б не хотілося цього робити.
Але він був імператором Східної Імперії. Після того як він відмовився прогулюватися, йому було важко відмовити на прохання про танці. Крім того, було б неввічливо робити це при багатьох гостях, які зібралися на весільному прийомі молодят.
Це було неминуче.
Я погодилася потанцювати з Совешу, і ми вирушили в центр залу. Коли я з’явився там біля Совешу, люди швидко відступили вбік, ніби вони уникали небезпеки.
Мене охопило почуття дежавії, коли я стояла перед грою на самоті. Це було настільки сильне, що в мене по шкірі пробігли мурашки.
Але коли заграла музика, мої ноги рухалися природно на відміну від складних емоцій у моїй голові.
Ми розлучилися зовсім недавно, і крім того ми танцювали разом більшість нашого життя.
Моє тіло, природно, прийняло його як мого партнера по танцю, оскільки ми чудово знали можливості один одного.
Поки ми танцювали, Совешу не вимовив ні слова. Він просто дивився на мене, то хапаючи то відпускаю мої руки.
Потім, коли танець дійшов до того моменту, як ми повинні були триматися за руки весь час, він тихим тоном запитав мене:
- Яку відповідь ти дав?»
Я відразу зрозуміла, яку відповідь він мав на увазі.
- Хіба твій посланець не передав тобі?
- Ти навіть нічого не хочеш мені сказати?
- Ні, нічого..."- відповіла Нав'ята.
- ...»,- Совешу замовк.
Мені здалося, що я почула, як Суешу заскрегав зубами. Але тоді я зробила поворот, тому не була впевнена, що правильно вислухала.
Після повороту я звернула увагу на обличчя Совішу, але він виглядав спокійним. Коли він був у такому стані, то знову запитав:
- Тобі точно нічого мені сказати? "
- Що ти хочеш, щоб я тобі сказала?
- Я... Я не хотів втратити тебе..." - сказав Совешу.
- Сьогодні твоє весілля, краще думай про дружину..." - сказала Навіє.
Він не хотів втратити мене?
Він ніжно тримався за руки з Раштою протягом усього параду.
Я не могла не фиркнути прямо йому в обличчя.
Сумно глянув на мене.
Тоді я запитала його, тому що мені було дійсно цікаво:
- Ти правда думаєш, що я була рада отримати лист, в якому ти сказав, щоб знову зробити мене імператрицею через рік? "
Совешу здригнувся.
Я не знаю, чи це тому, що я потрапила в точку, або тому що він не подумав про це, але я продовжувала говорити:
- Чому ти так впевнений, що один рік не перетвориться на два? Що, якщо за цей час у вас народиться друга дитина, чи буде цей термін продовжуватися? "
- Навi...»,- пробурмотів Совешу.
- Через рік, навіть якщо ти стримуєш своє слово ...»,- продовжувала було говорити Навіє, але зупинилася.
У цей момент музика закінчилася. Я і совешу зупинилися.
Відстань, між нами, все ще було близьким через нашу пози в кінці танцю.
Я швидко продовжувала говорити тихим голосом:
- Я не хочу ні виховувати, ані бути матір'ю твоєї дитини з Раштою, мені б не хотілося, щоб після виховання цієї дитини, коли він виросте, я почула від нього такі слова, як "ти ворог моєї матері".
Закінчивши говорити, я зробила два кроки назад і подивилася на нього.
Сумління виглядало ще більш здивованим. Його рот був злегка відкрита, а обличчя було блідим.
Будь-хто, хто б подивився на нього, зрозумів би, що тільки що я щось йому сказала.
Через мить я ввічливо поклонилася, повернулася до нього спиною і пішла.
Ми обмінялися кількома словами, але я вже втомилася від усього цього.
На щастя, після того як Гайнлі, герцог Елгі і Совешу запросили мене танцювати один за одним, ніхто більше цього не зробив.
Чи це також морально виснажувало його? Я глянула на Совешу, потягуючи свій напій, він сидів у кріслі і більше ні з ким не танцював.
Герцог Елгі в цей час розмовляв з іншими молодими дворянами.
Хейнлі, який сидів поруч зі мною, здавалося, знову хотів потанцювати зі мене...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr