Глава 243 - Ми знову зустрілися, Совешу. Частина - 4
Намагаючись ліпше контролювати вираз мого обличчя, я вийшла з карети.
Нас зустрічав граф Пірну, секретар Совешу.
Схоже я була не єдиною, хто був стурбований.
Коли ми зустрілися віч-на-віч. Очі графа Пірну теж злегка тремтіли.
- Ласкаво просимо, Ваше Величність Королева Західного Королівства і Ваша Величносте Король Гейнлі.»,- привітав Пірну.
Але він привітав нас твердим тоном, і я кивнула у відповідь так спокійно, як тільки могла.
Граф Пірну на мить захистився, перш ніж встановити нам рукою:
- Проходьте.
Я точно знала, куди він нас поведе - в кімнату Білих Роза.
У цій кімнаті приймали почесних гостей. Саме там я вперше зустріла Гайнлі.
Перед приміщенням Білих Роз стояли Рицарі Імператорської Гвардії Совешу.
Коли вони побачили мене, їх обличчя застидали.
Я посміхнулася, ніби нічого не помітила і почала чекати на граф Пірну, щоб впустити нас до кімнати.
Зрештою двері до кімнати Білих Роз відкрилися, і нас пропустили.
Усередині були Совішу, його секретарі та інші двори.
Чи чув він, що я йду?
Сумління видавало себе зовсім неврівноваженим.
Я помітила порожній трон поруч з ним. Трон, на якому я зазвичай приймала високопоставлених гостей.
Я знову подивилася на Совешу. Він дивився на мене з рішучим виразом обличчя. Але на відміну від виразу обличчя, його очі видавалися сумними.
Якийсь час ми мовчки дивилися один на одного. Всупереч моїм сподіванням, мені нічого не спало на думку.
А як же Совішу? Як довго він буде таким?
- Ваша величність.»,- прошепотів йому граф Пірну.
Тільки тоді Совішу відкрив рот, немов опритомнів від чар:
- Я знаю, що це була важка подорож... Я ціную цей дружній жест, проявлений Західним Королівством."
Вираз його обличчя був безстрасним, а голос спокійним.
Він не був схожий на людину, яка була приголомшена хвилину тому. Він знову подивився на мене, але більше нічого не сказав.
***
- Хто приїхав?
На відміну від Совешу, який міг приховувати свої справжні думки і залишатися безстрашним, Рашта не могла цього зробити.
Останній раз, коли вона перевірила готовність своєї сукні, її розчарувала, почувши, що Нав’ята і Гайнлі будуть присутні на її весіллі.
- Чому? Зачем? Як це сталося?», в голові Рашти було безліч питань.
Барон Лант, який повідомив їй цю новину, незручно розсміявся і сказав:
- Оскільки її запросили, вона мабуть вирішила, що найкраще прийняти запрошення. "
Коли барон Лант пішов. Рашта так розхвилювалася, що почала гризти нігті.
Незабаром після цього вона звернулася до дизайнера:
- Я також хочу, щоб усі аксесуари були гламурними, від головного убіру до коштовностей."
Дізайнер здивовано запитала, втикаючи шпильки у сукню:
- Ви впевнені?
- Так.»,- твердим тоном сказала Рашта.
- Всі будуть порівнювати Рашту зі поваленою імператрицею ...",- сказала Рашта.
- Це правда, але...
- Згорнута імператриця приїхала в країну, яку вона покинула, наскільки їй треба було підготуватися, щоб її гідність не була даремною? "
Слова Рашти були цілком розсудливими. Однак вимоги Рашти не відповідали тому, що вони вважають дизайнером.
- Гламурна сукня це одне, але якщо аксесуари теж будуть гламурними, це може вас затьмарити ...»,- сказала дизайнер.
Дізайнер порадила бути більш стриманою, але Рашта наполягала:
- Це весілля Рашти. В день мого весілля я не хочу нікому програвати. "
Перед самим від'їздом дизайнеру нічого не залишалось, крім як змінити аксесуари на більш гламурні.
Рашта відчула полегшення, дивлячись на плаття вішалці. З цим платтям вона була впевнена, що не програє Навіє.
І все ж її тривога не зникла.
Після недовгого розходження взад-вперед, Раште прийшла у голову хороша ідея.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr