Глава 241 - Ми знову зустрілися, Совешу. Частина - 2
Раптом карету знову пурхнуло. Я зітхнула і відкрила очі рефлекторно, намагаючись вхопитися за щось.
Але майже одночасно з цим щось велике притисло мене до підлоги карети.
Я змахувала руками і зрозуміла, що Гайнлі впав на мене, одягнувшись, втратив рівновагу.
На мене давило обнайдене тіло Хейнлі. Мої очі розширилися від шоку.
Обличчя Хейнлі було прямо перед моїм. Він виглядав збентеженим і вражений.
- Я... Мені дуже шкода...»,- сказав Хейнлі змученим тоном.
Хейнлі затинався, його обличчя почервоніло, і він намагався впертися руками у пів карети. Але зрештою він поклав свої руки на мої.
- Мені дуже шкода... Я... зробив це не навмисне, моя королева...», ніби виправдовуючись сказав Хейнлі.
Я повернула голову в сторону і прошепотіла:
- Все гаразд... Ти можеш сльозити з мене. "
Мені було дуже ніяково, коли я зрозуміла, що його оголене тіло лежить на мені.
На щастя, наші обличчя були так близько, що я більше нічого не бачила. Але це не означало, що він абсолютно голий.
- Так, зараз, тепер ...»- запрограмував Хейнлі.
Хейнлі щось пробурмотів і поспішив встати, уникаючи моїх рук.
Але цього разу він послизнувся на спідниці мого одягу.
Наші носи майже зіткнулися. Ми могли б навіть стукнути об голови один одного, але Гайнлі витягнув руки перед собою, щоб впертися про підлогу і уникнути зіткнення.
- Ваше Високосте, з Вами все гаразд?». Юніма дістався через двері карети.
- Я в порядку!»,- поспішно вигукнув Хейнлі.
- Хочете, я увійду?
- Ні!»- непохитно сказав Хейнлі Юніму і спробував встати, але знову послизнувся.
Наші тіла перепліталися ще сильніше.
Я злякалася і спробувала відштовхнути його. Але в цей момент я усвідомила, що чіпаю його оголене тіло.
Тепло і тверде...
Мені стало ще важче, тому я прибрала руки з його оголеного тіла і спробувала втекти. Через те, що карета була нахилена, а моя спідниця розстелена на підлозі, якщо б Гейнлі знову спробував встати, він обов'язково послизнувся би.
Але Гайнлі застонав, як тільки я почала відсуватися, тому я стурбовано запитала:
- Що сталося?
Я зробила йому боляче? Невже мої коштовності його укололи?
Слегка піднявшись, Хейнлі пробурмотів:
- Не рухайся, будь ласка... Це трохи... збуджує...»
Не двигайся? Заохочує!?
Його словами я була шокована і подивилася вниз.
Я б хотіла, щоб Гайнлі не піднімався з мене. Коли Гайнлі трохи підійнявся, я відразу зрозуміла, чому він наказав мені не рухатися.
- Ах!»,- в шокі вигукнула Нав'є, і Гейнлі здригнувся.
Я поспішно підняла очі, і знову зустрілася поглядом з Гейнлі.
Потім я відвела очі в сторону, приголомшена тим, що з’явилось мені у вічі.
У цій ситуації я навіть не могла попросити допомоги. Нічого хорошого з цієї ситуації точно не вийде ...
Я могла думати тільки про одне...
- Тримайся міцніше.»,- сказала Навіє.
- Що?»,- нерозбірливим тоном запитав Хейнлі.
Після цього я опустила руку і різким рухом витримала з-під нас свою спідницю, розстелену на підлозі карети.
Крам вуха я почула, як Хейнлі дуже тихо бурмотів:
- Боже... боже ...."
- Зроблено.»,- сказала Навіє.
Щойно я закінчила збирати спідницю, Гайнлі зміг встати на основі однією рукою об підлогу, а іншою про стіну, щоб уникнути мого одягу.
Я повернула голову до стіни. Обличчя у мене горло від сорому, а в вухах ланяло.
Якщо б я мала таку можливість, я б похоронила Хейнлі прямо зараз.
Я чула, як він одягається, але не відкривала очі.
Невдовзі після цього я почула звук, який відчиняв двері. Тільки тоді я розплющила очі і подивилася на те, що відбувається.
Одяг Гайнлі був вся зм’ята, шия та обличчя розмальовані.
О боже мой... Я не помітила цього раніше, тому що була занадто збентежена, але на його шиї і щічках були сліди губної помади.
Роза, яка таргувала на Хейнлі, повернула голову до мене.
У паніці я поспішно зачинила двері.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr