Глава 225 - Плата за прихильність Нав’єра. Частина - 2
Це могло видатися хибною відповіддю, але це була правда. Королева або Імператриця в першу чергу відповідала за внутрішні справи країни. Хоча я планувала запросити сюди Великого Князя Капмена, щоб він керував міжконтинентною торгівлею, я не думаю, що провокаційні питання в тому, "на чиєму боці бути", як намагався показати журналіст, коректний.
З одного боку, було трохи шкода Східну Імперію, але саме Совішу перервав переговори з Великим Князем Капменом.
Однак його запитання викликало в мене незначне хвилювання.
Я деякий час роздумувала над ним, аж поки мені не повідомили добру новину.
Це була новина про Лора і графінію Джубел, моїх фрелінах зі Східної Імперії.
- Вони прибули до Західного Королівства?
- Так, Ваша Величносте. Вони скоро прибудуть." - відповіла Роза.
Новина, яку принесла Роза, змусила моє серце замеріти. Було навіть важко зосередитися на книжці, якою я була поглинута протягом останніх декількох днів. Звичайно, мені подобалися Роза та Мастас, але я відчувала особливу ніжність до Лори і графіні Джубел через роки нашого спільного життя. Вони завжди були поруч зі мною, навіть коли я переживала найважчі часи...
Тому я хотіла їх побачити.
Коли вони обидві прибули до мене через кілька годин. Ми обнялися і поділилися глибокою прихильністю в цій далекій країні.
- Вибачте що так довго..., просто мої батьки не хотіли мене відпускати ...»,- зізналася Лора.
- Я також затрималася, тому що мені потрібно було вирішити багато питань перед відходом, ваша Величність Імператриця.», сказала Джубел.
Графиня Джубел, яка назвала мене Ваша Величність Імператриця, підняла брови і пробурмотала:
- О ні ...», перш ніж додати: - Тепер Ви Ваша Величність Королева, вірно? Я до цього ще не звикла".
"Ви зможете знову називати мене Ваше Величність Імператриця", але тільки після весілля.", - ці слова ледь не зірвалися з моїх губ, але я стримався і не подала уваги.
Гейнлі попросив мене зберегти це в таємниці. Тільки кілька людей знали про це, і це буде розкрито для громадськості на нашому весіллі.
Ласкаво просимо, міс Лора, графиня Джубел.
Вони обійняли мене кілька разів, радіючи зустрічі. Зрештою вони привітались з Розою і Мастас.
Невловний обмін вітаннями між ними чотири, було трохи смішно спостерігати.
Особливо Мастас, яка не звикла спілкуватися з аристократами. На жаль, вона була холодною до них.
Але коли вона усвідомила, що Лора дуже щаслива і привітна, то без труднощів заговорила. Роза також, здавалося, добре вписувалась у характер графіні Джубел.
Коли я була у Східній Імперії, то з гіркотою розстроїлася через всі погані речі, які відбувалися одна за одною ще від початку Рашти.
Тепер навпаки, відтоді як я потрапила в Західне Королівство, одна за одною відбувалися дивовижні речі.
До вечора. До мене прибув ще один чоловік, якому я дуже зраділа.
Герцогиня Туанія!
Це була герцогиня Туанія, яку я сподівалася запросити сюди через розмову з журналістом.
У герцогині Туанія були почервожені очі, вона обняла мене в відповідь, коли я простягла руки і обіймала її.
Вона міцно обняла мене, перш ніж відпустити, і посміхнулася, сказала:
- Я більше не герцогиня Туанія. "
- Ой, вірно..."- сказала Нав'є.
Але як мені тепер її називати? Виконтеса Ланґдел? Чи вийшла вона заміж за Вікента Лангдела?
Поки я вагалася, вона прошепотіла з чарівною посмішкою:
- Я більше не герцогиня Туанія, тому звіть мене просто Ніан.»
Ніан було її справжнє ім'я.
Якщо вона хотіла, щоб я називала її по імені, це означало...
Я втомилася від шлюбу.
- Так що ж сталося з віконтом Лангделом...?
Я думала, вона вийде заміж за шина. У листі перед від’їздом з столиці вона, здавалося, була сповнена рішучості прийняти пропозицію віконта Ландела.
Ми коханці. Я не хочу, щоб це була позашлюбна дитина. Але якщо ні, то я б воліла, щоб так і залишалося."
Вона відчувала себе глибоко відданою герцогом Туанієм, який негайно подав на розлучення без довір’я.
Я знала, що вона відчуває. Я знову обняла її, нічого не сказавши.
Після цього ми сиділи в дружній атмосфері і розмовляли за чашками кави та стравами.
Ніан розповідала мені про свої дні за межами столиці.
- Я мандрувала з місця на місце. Я блукала по всій країні.
- Хіба Вам не було складно?
- Це було б складно, якби я займалася цим кілька років, але пройшло лише декілька місяців. Я добре провела час."
- Я рада це чути.
- Після того як я покинула Східну Імперію, знаєте, що здивувало мене найбільше?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr