Розділ 220 - початок розколу. Частина - 1
Я не збиралася займати таке панівне становище.
Коли я збентежено відірвала руку, збентеження Гайнлі швидко зникло, і він прошепотів з усміхаючими очима:
- Моє серце щойно затягнулося з неймовірною швидкістю, моя королева.»
- Ти що, жартуєш в такій ситуації?
- Я жартую, тому що ми в такій ситуації.
- Ну... Неєздатність - це блаженство.
- Що ти маєш на увазі?
Хейнлі, який не знав, що мої фрейліни неправильно зрозуміли нашу розмову, здавалося, був спантеличений моїми словами.
Я подерла дверну ручку, щоб переконатися, що двері зачинена, і сіла в крісло за чайним столиком.
Хейнлі, наче стрибаючи від радості, сів навпроти мене.
- Хіба ти не відчуваєш себе такою самотньою, коли я поруч?
Почувши це запитання, я зрозуміла чому Гайнлі все ще жартував.
Він все ще турбувався про моє інтерв'ю.
Я була вдячна йому за таку увагу, тому я простягнула свою руку і взяла його за руку, кажучи:
- Я неминуче сумуватиму за старими друзями, але тут я не відчуваю себе самотньою."
- Справді?
- У мене є Роза, Мастас, мій брат... І ти теж тут.
Хейнлі дуже посміхнувся, задоволений цими словами, і пробурмотів:
- Верно.»
Ця усмішка приголомшила мене.
Мені було важко навіть сидіти на одному місці, до такої міри, що я хотіла ходити всюди.
Зрештою я не витримала, встала і почала повільно ходити по кімнаті.
Але це не спрацювало, тому я швидко перейшла до іншої теми:
- Я бачила місце, де готується наше весілля. "
- Ти говориш про великий бенкетний зал?
- Можливо...."
- І що думаєш?»- запитав Хейнлі.
На щастя, Гайнлі зацікавилась цією темою.
Можливо, ця тема була для нього важливішою і він продовжував говорити з вогником в очах, не дочекавшись відповіді:
- Я наказав, щоб великий бенкетний зал був прикрашений як можна більш розкішно і красиво. Як тобі, моя королева?»
Мої руки і ноги все ще покаялися, але я спробувала відповісти якомога спокійніше:
- Виглядає гарно.
- Яке полегшення!
- Але я боюся, що наше весілля буде занадто розкішним.
- Все в порядке. Західне Королівство-столиця коштовностей, розкіш - це норма.
Я вже збилася з рахунка, скільки разів він говорив, що ця країна-столиця коштовностей. У цей момент мені стало цікаво.
Скільки ж дорогоцінних каменів було виготовлено тут, щоб похвалитися цим?
Поки я роздумувала над цим, Гайнлі стурбовано пробурмотів:
- Весілля має бути повністю сліпучим, абсолютно.."
Схоже, він вирішив, що я замислилася тому що не хочу розкішного весілля.
Я похитала головою:
- Справа не в тому, що я не хочу, щоб вона була гламурною ...."
Іноді доречно просте, а також слушні моменти.
Тепер можна було знайти причини, за якими весілля буде гламурною або простою, тому не потрібно було чинити опір тільки тому, що він хоче, щоб воно було модним і багатим.
Я просто була стурбована тим, що це було на надмірному і безглуздому рівні.
Та що з ним таке?
Вираз обличчя Гейнлі був дивним. У нього було підлозі посміховисько, як ніби він хотів чимось похвалитися.
Через його дивний вираз обличчя я покликав його на ім'я:
- Гейнлі, що сталося?
Потім Гайнлі збентежено пробурмотів:
- Ну, у мене немає іншого вибору, крім як сказати тобі зараз... Я хотів зробити це по-справжньому круто, але..."
- Справді круто? Що ти маєш на увазі?»,- запитала Нав'єра.
- Визнання...»,- відповів Хейнлі.
- Визнання?
Йому було в чому мені зізнатися... Ах!
- Ні за що... Ти зараз серйозно?
Він хоче сказати, що я йому подобаюся?
Смужче підвівши очі, Гайнлі здивовано запитав:
- Ти здогадалася?
Я розгубилась і подивилася на нього, намагаючись заспокоїти скажене серце.
Невже він дійсно хоче сказати, що я йому подобаюся, як жінка? Мені так ніяково...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr