Глава 200 - Вражає. Частина - 4
Але були ще проблеми — обіцяний строк імператриці один рік, і сім’я Віканта Ротешу...
« Якщо я знову завагітнію, то строк перебування в імператриці буде продовжуватися. Його величність не хоче мати позашлюбних дітей. Крім того, він любить Рашту.
Насправді її турбувало не стільки рік в якості імператриці, скільки віконт Ротешу...
Чим вище стане його статус, тим більше дратується він у майбутньому...
« ДЛЯ початку мені доведеться позбутися балакучої мови Ротешу, від жалюгідного Алана і відходів віконта. А потім вже дитина ...."
У цей момент вона раптом почула чийсь крик. Рашта прокинулася від своїх думок і з переляканим обличчям оглядалася навколо. Її фальшива мати ридала.
- Мамо!
Коли Рашта здивовано вигукнула її, палацянин сказав у замішанні:
- Це... Вибачте, я говорив про те, що не повинен був говорити.
- Про що ви говорили?
- О... про її загублену доньку, яку вона все ще сподівається знайти ...»,- відповів двірянин.
Дворянин збентежено схилив голову.
Рашта заірвала і подивилася на свою фальшиву матір. Марша, яка шукала свою доньку до самого падіння її сім'ї розплакалася через власну жахливу історію. Її обличчя поблідло, і було схоже, що вона не перестане плакати.
Очі аристократів були зосереджені на Рашту. Вони вірили, що Рашта була справжньою дочкою Марші, її першою донькою. Тому вони думали, ніби Рашта потішить свою матір.
Фальшивий батько вже обіймав дружину і плакав разом з нею. Рашта, хоч і неохоче, теж підійшла та обняла свою підробку.
Дочка, яку вони втратили, не мала до неї жодного відношення.
« Очевидно, якщо я хочу, щоб ці фальшиві батьки були максимально схожі на моїх справжніх батьків, мені також доведеться поводитися так, ніби я хотів знайти свою несправжню сестру".
- Рашта була недостатньо уважною, мамо. Перше, що я повинна зробити, це знайти свою сестру ...."
Рашта ридала, обнімаючи свою брехливу матір і обіцяючи їй знайти сестру.
- Не хвилюйся, мамо. Рашта знайде свою сестру.
- Справді? Ти дійсно збираєшся шукати свою сестру?." Зі сльозами на очах запитала фальшива мати, почувши обіцянку Рашти.
« ЧИ мені потрібна сестра...? »
Рашта засмутилась, але швидко кивнула.
- Звичайно.
Незадовго до того, як у палаці загартували фальшиву сім’ю, вони почервонів і ридали. Вони, здавалося, думали, що ця сцена була дуже зворушливою.
Зустрівшись з завданням, Рашта знову сіла на своє місце, як ніколи.
Але після цього, хоч би скільки сміялася і базікала, їй було важко зосередитися на чаїпінні.
Вона навіть не хотіла чути про свого сина. Думка про те, що доведеться шукати фальшиву сестру, з якою у неї немає ні краплі загальної крові і яка не принесе їй ніякої користі, була дуже неприємною.
Якби це було від чистого серця або якби Марша попросила її про це наодинці, все було б по-іншому, але вона ненавиділа це, тому що це була обіцянка, яку вона була змушена дати в даний момент.
Навіть її одинока мати, яка плакала через таку ситуацію, роздратувала її. Але Рашта не звинувачувала її. Усе це було ще одним вельможею, який першим розповів про свою загублену доньку.
« Чи я повинна була погоджуватися на те, щоб робити якусь двоянську пару, яку привів барон Лант своїми батьками?»
Рашта зідхнулася і нарешті піднялась з місця, сказавши, що піде помити руки. Насправді їй потрібно було трохи відпочити, щоб заспокоїти своє роздратування.
Але під час цієї прогулянки по околицях вона побачила герцога Елгі. Рашта швидкою темпом вирушила до нього.
Він теж був присутній на чаю, вона збиралася попросити його сісти ближче до неї, але він сидів далеко і розмовляв з іншими дамами.
І тут герцог Елгі з кимось зустрівся і заговорив.
Рашта зупинилася і нахмурилась, дивлячись на них.
Чоловік, з яким розмовляв герцог Елгі, був тим самим дворянином, який заговорив зі своєю підробкою матір'ю про загублену доньку.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr