Глава 197 - Вражає. Частина - 1
Я застила, приголомшено втупившись на його оголене тіло.
Його тіло було занурено по стегна в фонтан, залишаючи все, що вище, відкритим моєму погляду.
Його тіло було досить м'язистим, як я і припускала в минулому, коли він супроводжував мене.
Тепер він виглядав зовсім інакше, ніж в одязі, так значить ось що під нею приховувалося?
Прес, біцепс, широка спина та інші м’язи робили його схожим на статую в храмі.
Його красива, волога шкіра виглядала досить привабливою, а гарне обличчя, яке було повністю видно через відкинуті назад волосся, було хоробрим.
Капли води блюдтелі по всьому його тілу в місячному світлі, роблячи його схожим на ельфа.
Але він також мав одну велику особливість, прикріплену до його тіла.
Ця величезна особливість... Я не думаю, що у будь-якої статуї в храмі було б це, як і в ельфа.
Коли він перетворився на птаха, то втратив свій одяг?
Я звичайно підозрювала, що Королевою міг бути і Хейнлі. Але коли я побачив це на власні очі, моє серце забилося дуже швидко. Особливо тому, що я бачила його дуже стимулюючим чином.
Хоча я підозрювала, що він птах, але не очікувала, він буде голим, коли йшла сюди...
Отже, я обіймалася, цілувала і гладила мало не по попці, Гейнлі...!
Щоб не закричати через переповнюючі мене емоції, я сильно прикусила губу.
Побачивши голе тіло Гайнлі, я думала про те, що робила, коли тримала його у своїх обіймах.
Мені слід злитися на Хейнлі за те, що він обдурив мене через його жорстокість і розлуку.
Але я була настільки збентежена, що навіть не могла розсердитися.
Крім того, я була занадто збентежена побаченим.
Поки я кусала губи, Хейнлі вийшов з фонтану і кудись пішов.
Почекавши трохи, я озирнулась і поспішила назад у окремий палац.
Зло... Мені треба було б розсердитися, я обов'язково повинна на нього роздратуватися!
Як тільки я повернулася до своєї кімнати, я почала ламати свою голову різними думками, намагаючись виплеснути, як можна більше гніву.
Я повинна була б розсердитися на нього за те, що він обдурив мене і не повідомляючи йому навмисно про все, чого я знаю та як почуваюся.
Це було цілком нормально - відчувати себе так.
Але хоч би як я старалася, все, про що могла думати, було його оголене тіло.
Його оголене тіло зробило на мене... Дуже сильне враження. Його образ ніяк не виходив у мене з голови.
Що ж мені робити?
Я хотіла дати Хейнлі шанс бути чесним.
Оскільки він сказав, що вся інформація про пташине плем’я конфіденційна, я не думаю, ніби він навмисно обманув мене.
Тож тепер, коли ми одружилися, я хотіла дати йому шанс бути чесним зі мною.
Але що, якщо він чесно визнає?
Звичайно, думати про те, що я обіймала його, цілувала, і все інше ... І весь цей час був Гейнлі... Це дуже бентежить! І знову образ Гейнлі, який стоїть голим у фонтані, з'явився в мене перед очима.
Я не знала, як перетравити всі ці думки і затремтіла головою в подушку.
Чи повинна я зробити вигляд, що нічого не знаю?
***
Наступного дня.
Шокуючих новин також досягло Совешу у Східній Імперії.
- Отже, Навіле в Західному Королівстві ...»,- пробурмотів Совешу.
Отримавши дозвіл від свого підлеглого, Совішу посміхнувся і прикрив рукою свій лоб.
- Ти впевнений?
- Так, вона оселилася в королівському палаці.
Сумілий, наче почув гарний жарт.
З огляду на відстань між Західним Королівством і Східною Імперією, мабуть, пройшло кілька днів від часу, коли Навіе зупинилася у палаці західного королівства.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr