Глава 189 - подозіння. Частина - 1
"Незадовісне питання, чи не так?" - подумала про себе Нав'єре.
Його прекрасна усмішка зникла, потім він опустив голову, явно похмурий. Тому я прибрала руку від його обличчя, повернула йому носову хустку і повернулася на своє місце.
Маккенна - це Синя птиця?
Коли я запитала його знову, Гайнлі оглянув кімнату, ніби у нього були великі проблеми.
Але врешті-решт, він не витримав і з легким зітханням визнав:
- Це так.
Мій рот розкрився сам собою. Хоч я і була майже впевнена, це все одно було дивно.
Я не могла повірити, що людина може бути птахом...
Це було дійсно приголомшливо.
Крім того, Гайнлі був одним з підлеглих птахів.
Невже це плем’я дійсно існує?
- Отже, значить сер МакКен і в правду належить до Птічичного племені?»- запитала Нав'є, не приховуючи цікавості.
Хейнлі відповів не відразу, тому що почав відчайдушно сміятися, як тільки почув моє питання.
Спочатку це був герцог Елгі, а тепер Хейнлі...
Я прикусила нижню губу і втупилася на Хейнлі.
Я знаю, що це звучить трохи дивно коли я вимовила назву племені, але це не моя вина.
Проблема полягала в тому, щоб назвати це саме так.
- Ну...», Гайнлі закусил губу, щоб стримати сміх і кивнув.
Але йому знадобилося близько трьох хвилин, щоб взяти себе в руки і відповісти нормально:
- Це правда, але краще не називати це так, Королева.
- Ой, назва невідповідна?
- Ні, справа не в цьому... Але це не та назва, яку подобається членам племені.
Якщо подумати, то цю назву отримали ті, хто був проти них. Я подумала, що це негарно, але все ж запитала:
- Тоді чому б не змінити назву?
- Що ти маєш на увазі?
- Замість Пташиного племені... Названо якось по-іншому.
Оскільки Гайнлі знову закусив губу, його плечі були роздмуховані і я вирішила уникати назви цього племені.
- До речі, Королева, звідки ти почула цю інформацію?
- Я почула це від придворного мага.»,- відповіла Навіле.
- Ох... Зрозуміло.»,- сказав Хейнлі.
Хейнлі підійняв брови і холодно посміхнувся. Хоч він і посміхався, вигляд у нього був серйозний.
Що трапилося? Це була конфіденційна інформація?
Коли я стурбовано подивилася на нього, Хейнлі посміхнувся, ніби в цьому не було нічого страшного.
- Це конфіденційно... "Нав'яте?"
Я дуже хвилювалася, але коли запитала його, Гайнлі лише махав рукою і сказав:
- Це секрет, що плем'я все ще живе, але ніхто не таємниця що племена існували в принципі. "
- У тебе похмурий вираз обличчя ...",- сказала Навіє.
- У Східній Імперії безумовно багато талановитих і проникливих людей, і ти одна їх. "»,- сказав Хейнлі.
Здавалося, Гайнлі любив свою країну більше ніж я уявляла.
Це було гідно захоплення, але з моєю позиції королеви Західного Королівства і урожаї Східної Імперії на це твердження було важко відповісти.
Я просто кивнула і задавала ще одне питання, коли він, здавалося, відчув себе краще та напруженість спала.
- Є ще одна річ, про яку я хотіла б тебе запитати.
Замість того, щоб сказати "запитуй мене про що-вважно", як раніше. Цього разу Гайнлі дуже посміхнувся, боячись того, що я хочу запитати.
Я подивилася йому в очі і цього разу запитала більш обережно.
- Можливо... Королева теж птах цього племені?»,- сперечалася Навіе.
- ...!»,- стривожився Хейнлі.
Королева теж один з ваших підлеглих?
Гейнлі здригнувся, склав руки разом і опустив погляд у підлогу.
Хоч він, здавалося, і стояв нерухомо, я бачила, як його волосся злегка тремтіли.
Я нахилила голову і пильно подивилася на нього. Хейнлі деякий час залишався в такому стані, перш ніж запитати:
- Якщо Королева теж людина... Тобі буде від цього погано?»
Королева, моя прекрасна королева. Королева, яка принесла мені торт, плакала зі мною, була кур’єром, розтрощила крила і обняла мене.
Якби це був лише птах, я б не відчула себе погано. Але якщо це людина...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr