Глава 170 - Шок Совішу. Частина - 1
Як же нам зламати це? Як нам пробитися крізь цю стіну лицарів?
Я затрималася в коридорі, час від часу подивляючись у вікно і дивлячись на бар'єр. Але, як би я не старалася, я ніколи не могла придумати ніякого плану. Рицарі ретельно додивляли всіх, хто входив і виходив з замку, так що про те, щоб приховати моє обличчя, не могло бути й мови. Якби я спробувала пролізти через стіну, мене б просто привели назад, а дорога для екіпажів перекрита.
Надія на спасіння здавалася далекою. Як і сказав Гайнлі, нам залишається тільки чекати, поки Західне королівство не подасть офіційну скаргу.
Може, я занадто егоїстична знову виходячи заміж? Ім'я Гейнлі заплямоване через мене, і в мене стало важко на серці.
Коли я проходила повз вікно, мою увагу привернуло дивне видовище. В'їзджала велика чорна карета!
Як так?
Всі екіпажі вивезли назовні на випадок будь-яких спроб втечі. Я спускалася вниз по сходах до головних воріт.
Це Совішу?
Охоронці не пустили б екіпаж всередину, якби це був хтось інший. Але двері карети відчинилися, і з неї вийшов зовсім не той чоловік, якого я очікувала побачити.
Це був герцог Елгі. Друг Хейнлі і Рашти.
- Хейнлі?
Герцог Елгі щось говорив слузі, який зупинив карету, а коли побачив, що я наближаюсь, посміхнувся. Здавалося, що слуга відчув полегшення в моїй присутності. Він виглядав збентеженим тим фактом, що незнайомець раптово відвідує особняк без попереднього повідомлення. Я дала знак слузі продовжувати роботу і підійшла до герцога Елґі.
Герцог збентежено почухав щоку, але все ж привітався зі мною:
- Вітаю. Як ваші справи?
- ...як бачите. - Я подарувала йому легкій усмішку.
- Не впевнений добре це чи погано.
- Це залежить від обставин.
- Я не думаю, що у вас все добре.
- Ви приїхали побачити Хейнлі?
Губи герцога Елгі злегка закривилися:
- Так. Як поживає Гейнлі?
Він називає Хейнлі на ім'я, як і я, хоча той вже коронований. Наскільки мені відомо, герцог Елгі навіть не був присутній на коронації Хейнлі. Можливо, герцог все ще підтримує з ним близьку дружбу?
Якби я запитала про це герцога Елгі, то знала б, що він не відповість. Хоч би як там було, їхня дружба не має значення.
Я кивнула і знову запитала:
- Це імператор наказав вам приїхати до Хейнлі?
-!
- Я так и планувала.
- У мене завжди було таке підозріння, що у васстрая інтуїція.
Охоронці не впустили б карету, якби не наказ Совешу. У цьому остереженні немає нічого особливо розумного, але я нічого не сказала і замість цього вказувала очима на сад:
- Перш ніж ви зустрінетеся з Гейнлі, я хочу спочатку поговорити з вами.
- Ну, сенс імператора не в цьому, але ... ...
- Ваш сенс.
Герцог Елгі відвів погляд, немов обмірковуючи цю ідею, потім посміхнувся і вклонився:
- Якщо ви мені накажете.
***
Я відвела його в сад, який рідко хто користувався. Герцог Елгі розхвилювався, ніби знайшов мою поведінку кумедним:
- І що ж це за секрет?
- Щось таке, чого люди не знають. Щось, про що я сподіваюся, моя сім'я ніколи не дізнається.
- Я з нетерпінням чекаю цього.
Закінчивши говорити, він підійшов до мене, його очі сяяли, коли він притулився однією рукою до червоної цегли саду. Він був схожий на зображення популярного світського лева, що милується посміховищем, наче весь світ зосередився навколо нього.
Я несподівано подумала, чи не поводиться Гайнлі так само як він у світських колах по всьому світі.
Я запитаю його пізніше.
- Ви мовчіть, так що вам напевно складно говорити. Звідки ви знаєте, що мені це сподобається?
- Герцог. Ви дружите з міс Раштою?
- ...Ах. Я думав, що все піде не так.
Герцог Елгі людиною легковажний, але не бездумний. Він опустив руку і серйозно подивився на мене. Уузьки його рота все ще ігриво піднято, хоча настрій змінився. Я знову озирнулась і заговорила:
- Не має значення, випадково це робить міс Рашта чи ні.
- ?
Але якщо ви думаєте, що вона завдасть шкоди народу Східної імперії, скажіть мені про це якомога швидше.
У день мого розлучення я помітила, що Рашта одягнена в грубу сукню і не відповідає контексту ситуації. Крім того, її дитяча мова не змінилася від самого народження в палаці. Очевидно, поряд з нею немає нікого, хто дав би їй справжню пораду, навіть якщо б вона хотіла битися. Якби Рашта залишилася наложницею, це було б не так вже й важливо, але Совішу має намір піднести її до імператриці.
Як я щойно сказала герцогу Елгі, мені все одно, що Рашта робить одна. Зараз я навряд чи її коли-небудь побачу. Але я не хотіла, щоб Рашта зруйнувала своє становище або народ Східної імперії. Хоча тепер я королева Заходу і зараз буду жити для західних ...
Східна імперія все ще залишається моєю батьківщиною, навіть якщо я більше не її імператир.
Герцог Елгі, у якого зазвичай на все готовий відповідь, тільки зітхнув, почувши мої слова:
- О боже.
- Це занадто складно?
Герцог Елгі друг, який допомагав Рашті в її важкі часи.
- Чому ви хочете, щоб це було таємницею?
Я про це просила не заради Рашти, але мої батьки чи Гайнлі будуть засмучені, коли почують моє прохання. Я подумала, що буду виглядати занадто м'яко, якщо скажу це герцогу Елгі, тому відповіла безстрасним поглядом:
- Я не думаю, що це складно.
Герцог Елгі дивився на мене так, ніби я сказала щось не так і перевів розмову в інше русло:
- Коли я їхав у кареті, переді мною стояла дилема.
- ?
- Я тільки що прийшов до висновку.
Що він мав на увазі?
- Мені дуже важко виступати в такій якості. Ви просто берете ніж і встромляєте його у моє сумління.
- Совість?
Герцог Елгі знову зітхнув і щось пробурмотів з цього приводу. Я все ще не розуміла його слів. Я подивилася на нього, піднявши брови, а він махав рукою і посміхнувся.
- Ну, це не моя справа-вмішатися між міс Раштою і колишній імператрицею.
-!
- Швидко йдіть до своєї кімнати, візьміть якомога менше речей і підійдіть до чорного ходу.
Я навіть не думала, що герцог Елгі знає, де знаходиться чорний хід. Його обличчя просяяло, коли він згадав дещо ще:
- А де Хейнлі?
- А чому чорний хід?
- Оскільки ти дружина мого друга, це має бути зроблено таємно.
Таємно...ах, тоді!
- Ти намагаєшся витягнути мене звідси?
Мої очі розширилися від подиву. Звичайно, Гайнлі дружить з герцогом Елгі.
- Твоя реакція зовсім не весела.
- Дякую.
- Це похвала, яку я почую?
- За те, що допомагаєш мені втекти. Можливо, ти трохи підозрілий, але у тебе є і хороша сторона.
-!
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr